БУДУ Я НАВЧАТИСЬ МОВИ ЗОЛОТОЇ…

Буду я навчатись мови золотої
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

Буду я навчатись мови-блискавиці
В клекоті гарячім кованої криці,
В корневищі пружному ниви колоскової,
В леготі шовковому пісні колискової;

Щоб людському щастю дбанок свій надбати,
Щоб раділа з нами Україна-мати;
Щоб не знався з кривдою, не хиливсь під скрутою,
В гніві бився блисками, а в любові — рутою!

ДОЩИК

Вихопивсь дощик поміж заграв¹:

чоботи сині, синя сорочка,

сині мелодії понапинав

з неба широкого аж до лісочка;

синіми стрілами закресав²,

сині листочки дрібно писав

людям, озерам, лукам за обрій,

ох і смішний же!

І добрий-добрий!

І запрозорились водні гущі,

і посміхнулися темні пущі,

навіть дуби із важкої породи

чухали голови від насолоди.

Вихопивсь дощик поміж заграв.

^{Заграва — відблиск яскравого світла.}

^{Закресати — тут: почати сліпуче виблискувати.}

Андрій Малишко (1912 – 1970) біографія і творчість