ЧЕРВОНА КАЛИНО

Червона калино,

Чого в лузі гнешся?

Чи світла не любиш —

До сонця не пнешся?

Чи жаль тобі цвіту,

Чи радощів світу?

Чи бурі боїшся,

Чи грому з блакиту?

Не жаль мені цвіту,

Не страшно і грому,

І світло люблю я,

Купаюся в ньому.

А вгору не пнуся,

Бо сипи не маю,

Червоні ягідки

Додолу схиляю.

Я вгору не пнуся,

Я дубам не пара,

А ти ж мене, дубе,

Отінив, мов хмара.

^{(Музику на слова пісні «Червона калино» написав Богдан-Юрій Янівський.}

^{За народною символікою червона калина уособлює вродливу дівчину, а дуб — силу)}

КУЗНЯ

У долині село лежить,

понад селом туман дрижить,

а на горбі край села

стоїть кузня немала.

А в тій кузні коваль клепле,

а в коваля серце тепле,

а він клепле та й співа,

всіх до кузні іззива.

«Ходіть, люди, з хат, із поля!

Тут кується краща доля.

Ходіть, люди, порану,

вибивайтесь з туману!»

Та тумани хитаються,

понад селом згущаються,

розляглися по полях,

щоб затьмити людям шлях.

Щоб закрити їм стежини

ті, що вгору йдуть з долини,

в тую кузню, де кують

ясну зброю замість пут.

РОЗВИВАЙСЯ, ЛОЗО

Розвивайся, лозо, борзо,

Зелена діброво!

Оживає помертвіла

Природа наново.

Оживає, розриває

Пута зимовії,

Обновляєсь в свіжі сили

Й свіжії надії.

Зеленійся, рідне поле.

Українська ниво!

Підоймися, колосися,

Достигай щасливо!

І щоб всяке добре сім'я

Ти повік плекала,

І щоб світу добра служба

З твого плоду стала!

ПОЛУДЕНЬ

Полудень.

Поле широке безлюдне,

довкола для ока й для вуха ні духу!

Ні сліду людей не видать...

Лиш трави, мов море хвилясте,

зелене, барвисте, квітчасте,

і коники в травах тріщать.

СИПЛЕ СНІГ

Сипле, сипле, сипле сніг,

З неба сірої безодні

міріадами¹ летять

ті метелики холодні. 

Одностайні², мов жура³

зимні, мов лихая доля,

присипають все життя,

всю красу лугів і поля.

Білий килим забуття,

одубіння, отупіння

все покрив, стискає все

до найглибшого коріння.

Сипле, сипле, сипле сніг,

килим важче налягає...

Молодий огонь в душі

меркне, слабне, погасає.

_{1. Міріади — незліченна кількість, сила-силенна.}

_{2. Одностайні — тут: одноманітні.}

_{3. Жура — журба, невеселий настрій; печаль, смуток.}

НЕМАЄ ДРУГА ПОНАД МУДРІСТЬ¹

Немає друга понад мудрість,

Ні ворога над глупоту²,

Так, як нема любові в світі

Над матірню любов святу.

Не ділиш мудрості з братами,

Її злодії не вкрадуть,

Її не згубиш по дорозі,

Вона є вільна серед пут.

_{1. Мудрість — великий розум, глибокі знання, життєвий досвід.}

_{2. Глупота — відсутність розуму, розсудливості; дурість.}