ОСІННЯ НІЧ (Степан Васильченко)

   Надворі осіння вітряна ніч. Низько в небі стримить, як золотий серп, пізній місяць. Блискучий-блискучий, мов не­давно викуваний.

   Через нього спотикаються хмаринки, прудкі й ворухливі, як рибки. Біжать вони кудись отарами й табунами, розгойдую­чи по землі хвостатими тінями. А внизу видно заплакане дере­во. Загуде десь вітер — воно тремтить уже й плаче, як живе. А вітер ганяє, а вітер гасає. Шматує, ламає те бідне, обшарпане дерево.

    Утомиться, притихне на часинку, далі зашумить, загуде люто-люто. Ущухне вітер — і воно примовкне, дрімає. А поміж ним ходить тоді щось невидимкою й немов руками обриває сухий лист.

    Хмарки в небі як хвилі — вирують, вергають вала­ми. Горить між ними місяць, як вершок золотої скелі серед моря, горить, бризками сипле.

БАБИНЕ ЛІТО (Дмитро Чередниченко)

   Ось після холодних днів стало сонячно, тепло, немов улітку. Засновигали метелики, зашерхотіли прозори¬ми крильцями бабки, а павучки — у повітрі літають, верхи на павутинні. Простяглися срібні ниті у повітрі, поснувалися між деревами, кущами... А небо синє- синє, повітря чисте, а вода в озерах — мов дзеркало. Така тиша, і спокій, і радість, і смуток, радість, що літо. Смуток, що літо бабине... Це останнє тепло...

ОСІННІЙ ДЕНЬ (Іван Нечуй-Левицький)

  День був ясний, сонячний та теплий. Надворі стояла суша. Небо синіло, як літом. Сонце ходило на небі низь¬ко, але ще добре припікало косим промінням. Тихий ві¬тер ледве ворушився. Половина листя на вербах уже по¬жовкла, але на тополях, на осокорах лист зеленів, ніби влітку. Якби не жовте листя в садках, то можна було б подумати, що надворі справжнє літо. Тільки зелена низь¬ка озимина нагадувала про осінь. Надворі летіло павутин¬ня. Все сиве небо було ніби засноване білим, як пір’я, легким, як шовкові нитки, павутинням. Воно обснувало тополі, верби, стіжки, тини; маяло на вершечках садків і знов летіло та летіло; хто його зна, де воно й бралося.

ЛИСТОПАД

   Листопад — останній місяць осені. Чомусь він похмурий і сумний. Може, від того, що робити йому в цю пору року нічого? Блукає він без радості й бадьорості полями, луками, аж поки не дійде до лісу.

ОСІНЬ (Н. Богданець-Білоскаленко)

Осінь — дивовижна пора року. Адже тільки восени ми можемо спостерігати неймовірну палітру барв, різноманітність погодних явищ — від «бабиного літа» до перших заморозків і навіть снігу. Наближення осені можна простежити за листям на деревах: спочатку в зеленому вбранні краплями з'являються жовті листки, поступово їхня кількість збільшується — дерева та кущі вдягають золоте вбрання, і раптом після холодного осіннього вітру жовтим килимом укривається земля. А ще високо в небесній блакиті можна почути сумне курликання птахів, які залишають рідні краї та прямують у далеку дорогу. Дедалі частіше в парках чи садах можна побачити рудий хвіст білки, яка, стрибаючи від дерева до дерева, поспішає запастися горіхами, жолудями й шишками. А потім настають холодні та дощові дні. Тоді можна здійснити захопливу подорож до лісу в пошуках грибів. І зовсім не треба сумувати, що скоро прийде сувора та холодна зима. 

ЧАРІВНИЦЯ

   Як тільки настала ніч, осінь узялася чаклувати. Дих­нула на осики — їхні листочки перетворилися на червоні ліхтарики. Прошелестіла між липами — пожовтіли листочки-сердечка. Берізки теж діждалися перетворень від осені. Листочки стали схожими на золоті монетки. Налетів пустотливий вітерець. Різнобарвні листочки закружляли в осінньому вальсі. Після ночі всі доріжки перетворилися на строкатий килим. 

ОСІНЬ-ЧАРІВНИЦЯ (Н. Богданець-Білоскаленко)

   Вона, як маляр-художник, фарбує листя різними ко­льорами. Обов'язково відвідайте парки, сквери та ліс. Там ви побачите жовтогаряче, червоне, коричневе, оран­жеве й зелене листя. Настає «бабине літо». У цей час та­кож можна спостерігати, як літають сплетені павутинки.

    У садах і на городах достигають фрукти й овочі. Зві­рі роблять запаси на зиму й утеплюють своє житло. Такі птахи, як лелеки, гуси й качки, відлітають у теплі краї. А інші, наприклад горобці, голуби й ворони, залишаються зимувати. Тому дуже важливо під час холодів, коли важко знайти їжу, у лісах і парках вішати годівнички та насипати щось їстівне для птахів.

    На газонах і клумбах квітнуть різнокольорові айстри й жоржини, червоні канни, милують око оксамитові чорно­бривці.

    Потім температура повітря стає нижчою. Сонце не під­німається вже так високо, тому не прогріває добре зем­лю. На вулиці стає холодно. Частіше йдуть дощі. Ранки огортають тумани...

ЩЕДРА ОСІНЬ (Юрій Збанацький)

    Непомітно підкрадається осінь.

    Хитрувато всміхається вона за лісом і ніжним голосом піддобрюється до людей:

— Може, вам золотого меду? А може, яблук рожевобоких? Винограду солодкого? Кавунів червоних, як жар? Усе в мене є, усім я багата…

    Люди ласують золотим медом і щедру осінь підхвалюють:

— Ну й осінь! Ну й багатійка! Медом як щедро частує!

    А про те й гадки не мають, що той мед літо із своїх квітів запаш­них подарувало.

    Збирають у садках яблука, ви­кладають рядками в ящиках паху­чі груші.

    А осінь знає своє: тихцем гри­зе та й гризе золотого окрайця. Як гризне, так дня й поменшає. Зате ночі з кожним днем стають довшими, вечори — хо­лоднішими, а ранки покривають усе рясними та холодни­ми росами.

ОСІНЬ (Іван Соколов-Микитов)

   Прийшов вересень. Після душного літа, після серпневих теплих днів настала золота осінь.

   По узліссях ще ростуть гриби; червоноголові підосичники, зеле­нуваті й рожеві сироїжки, слизькі грузди і запашні рижики. На старих великих пеньках туляться один до одного тонконогі опеньки.

   У мохових болотах намистинками розсипана по купинах черво­на журавлина. На освітлених сонцем лісових галявинах червоніють кетяги горобини.

   Чисте й прозоре повітря. Далеко чути звуки, гучно линуть голоси. На дні лісового струмка видно кожен камінчик, кожну тоненьку травинку. По прозорому високому небі біжать та й біжать хмарки. Ясної тихої днини літає над землею, сідає на обличчя липуча павутина.

   У ці осінні дні багато птахів готуються у вирій. Уже полетіли ластівки, швидкокрилі стрижі. Зостаються зимувати рябчики, тетеруки, куріпки. У гамірні зграйки збираються шпаки, відлітають на південь співучі птахи. В дальню путь вирушають дикі гуси, покидають рідні болота довгоногі журавлі.