Перший місяць осені — вересень. Тихі, задумливі верес­неві дні ще теплі, наче літні. Та подих осені вже відчутний у вечірній і нічній прохолоді. День народжується в осінньому серпанку, але поступово туман зникає, розсіюється. Підніма­ється сонечко й обігріває землю.

    Нерідко початок вересня дивує своїм теплом, яскравістю, здається, що літо повернулося. Сонце ще довго сяє на ясному небосхилі, та воно вже не таке гаряче, як улітку, а ніжно-лас­каве, лагідне. Повітря прозоре й легке... Проте зменшення світла і зміна кольорів у природі вказують на осінь.

    На газонах квітнуть ще яскраві, різнокольорові айстри й жоржини, червоні канни, милують око оксамитові чорно­бривці. Та як тільки набіжить хмаринка, спохмурніє сонечко, одразу стає видно, як змінюються барви навколо: золотять­ся березові гаї, на бульварах і в парках устеляються першим жовтим листям доріжки.

   Вітер підхоплює крилаті насінини берези і липи, клена і сосни та переносить їх на далекі відстані.

    Помітно скорочується день. 23 вересня на всій земній ку­лі день дорівнює ночі — рівно по 12 годин кожний. Тому й звуть його днем осіннього рівнодення. Після нього ніч стає все довшою, а день зменшується. Настають короткі осінні дні. Швидкими кроками вступає осінь у свої володіння.