Коли світ ще не було поділено на Ніч і День, коли не було в ньому Холоду і Тепла — цвіли собі квіти, росли дерева і трави, звірята могли бігати, куди їм заманеться.

    Але раптом щось трапилося. Може, наша пла­нета почала надто швидко крутитися — і сонячне проміння не встигало облітати її водночас. І почало      зігрівати то один бік Землі, то другий. Так настали Ніч і День. А з ними прийшли Холод і Тепло.

     Стали вони сперечатися, хто важливіший. Та й вирішили поділитися, як це зробили Ніч і День: вдень одні пташки та рослини ростуть і працюють, а вночі — інші. Тепло оселилося на тій частині пла­нети, яка ближча до Сонця, а Холод — на тій, що далі від сонячного світла.

    Але земні створіння не можуть жити без тепла: коли земля занесена снігом і на ній лютують мо­рози — важко вижити і рослинам, і звірам.

    Порадились Холод і Тепло — і вирішили, що хазяйнуватимуть по черзі. Зимою назвали ту пору року, коли господарює Холод: тоді земля дає при­роді можливість відпочити, як Ніч Взимку все на­вколо засинає. А Літо — таке ж яскраве і тепле, повернуте личком до Сонця, як День. І так само, як День, трудиться, аби прогодувати весь світ, який уночі відпочиває.

    Літо дбає, аби сонечко достат­ньо зігрівало землю, але не пере­сушувало її. Тому розсипає по небу хмарки, що дають рослинам затінок і щедро поливають землю дощами.

     Літо вирішило дбати про Зиму. Воно рясно ро­дить плоди, якими взимку можуть прогодуватися і тварини, і люди. А ту пору року, яка відчиняє двері із Зими до Літа, назвали Весною. Це — ніби ранок природи. Осінню назвали пору року, схожу на вечір: восени вся природа готується до зимового сну.

    І саме тому, що в природі панує мир, життя на планеті Земля стало барвистим і цікавим.