Я учитись не бажаю,

сам усе чудово знаю.

Столяр я умілий —

майстер свого діла!

Я, признатись, не люблю

порпаться в дрібницях.

От візьму — буфет зроблю!

Це вам не дурниця.

Я зроблю буфет як слід —

він стоятиме сто літ.

Витешу з ялиці

я нові полиці.

Нагорі у вас сервіз,

чайний посуд буде.

А під ним — просторий низ,

там поставим блюдо.

Тут середні етажі,

ящички дубові,

в них виделки, і ножі,

і ложки столові.

У моїй столярні

інструменти гарні:

плоскогубці і пила,

ще й сокира немала,

молоток, рубанок,

долото, фуганок.

Дошки я приготував.

І даю вам слово:

буде все, що обіцяв,

завтра вдень готове!

Завищала пила,

задзижчала, як бджола.

Йшла, ішла — а далі ні!

Серед дошки стала,

наче в лещата міцні

враз вона попала.

Я вперед її жену,

та ніяк не протягну.

Став назад її виймать —

в пилки зубчики тріщать...

Не вдається щось буфет —

краще збити табурет,

не кривий — пряменький,

чистий і гладенький.

Все ж я майстер із майстрів,

від роботи пропотів...

В мене руки вмілі —

знаюся в цім ділі!

Раз, два — в деревину.

Три, чотири — по коліну.

В деревину, по коліну,

у стіні пробив щілину.

Топорище — пополам,

а на лобі в мене шрам.

Обійдусь без табурета.

Краще — рама для портрета.

Є портрет у домі в нас

дідової мами.

Та підхожої якраз

не знайшлося рами.

Я гвіздків чимало взяв

і чотири планки,

а на кухні відшукав

клею аж півбанки.

Раму я зроблю в півдня,

дам їй позолоту,

і похвалить вся рідня

цю мою роботу.

Тільки клей — хоч не бери;

пересохлий від жари.

В'язкість в нім пропала.

Позбиваю планки я,

щоб ця рамочка моя

добру міцність мала.

Як ударив молотком —

цвях зігнувся черв'яком.

Другий я хотів забить —

він зробивсь дугою вмить.

А як третій цвях забив,

то головку геть скрутив.

— Ну, та й цвяхи! — мовив я.

— Не заб'єш їх прямо! —

І понині ще моя

не готова рама...

Ех, журитись не люблю

жодної хвилини!

Я на зиму наколю

скалочок з ялини.

Скалочки колючі,

і тонкі, й горючі,

затріщать, як на пожарі,

у старому самоварі.

От як весело горять!

А хлоп'ята цокотять: —

Іди сюди, в самовар їх клади.

Ти у нас не майстер,

ти у нас ламайстер.