Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

Як ту мову нам забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька¹ говорити,

Ненька наша мила.

У тій мові нам співали,

Нам казки казали,

У тій мові нам минувшість²

Нашу відкривали.

От тому плекайте³, діти,

Рідну свою мову,

Вчіться складно говорити

Своїм рідним словом.

1. Ненька — мати.

2. Минувшість — події, що вже давно минули.

3. Плекати — з любов'ю вирощувати, виховувати, зберігати в пам'яті, серці.