Як Тефнут покинула Єгипет

Ви знаєте, кого називали Сонячним Оком Ра? Це ім’я мала донька великого бога — богиня вологи Тефнут.
Якось вона посварилася з батьком, розсердилася на нього й вирі­шила покинути Єпіпет... Богиня знайшла притулок у далеких краях.
Тефнут залишила Єгипет, а з нею пішла й волога із земель Верхньо­го та Нижнього Царств. На землю Єгипту впала страшна посуха.
Як урятувати світ од спраги та голоду? Як повернути Сонячне Око?
Довго роздумував Ра.
Покличте бога повітря Шу та бога мудрості Тота! — наказав бог сонця своїм слугам.

Коли ці боги з’явилися перед батьком богів, він проказав:
Шу, ти добре знаєш вдачу своєї сестри Тефнут. Подумай, що треба зробити, аби повернути її додому. Світ гине без життєдайної вологи! Ти, мудрий і розсудливий, Тоте. — звернувся Ра до бога мудрості. — може, знаєш, як умовити Тефнут повернутися? Я вірю в тебе... Рушайте в дорогу, діти мої! Поспішайте! Від вас тепер залежить доля світу.
І Шу з Тотом вирушили в далеку путь.
Ти думаєш, нам вдасться її вмовити? — запитав Тот.
Я добре знаю свою сестру, вона дуже вперта. А коли розгнівана, то краще її не чіпати. Думаю, тут потрібна якась хитрість... — так від­повів бог повітря.
— Давай обернемося якимись звірами, щоб вона нас не впізнала, — запропонував Тот. — Може, мавпами?.. Це спритні й хитрі тварини
у їх подобі ми обов’язково щось вигадаємо.
Шу охоче пристав на це. За мить замість двох богів дорогою йшли дві великі мавпи.
(...) Богиня Тефнут нудьгувала. Так далеко від дому, від близьких і звичних богів, з якими інколи можна було добре повеселитися. А пишні бенкети, які так часто влаштовували боги! Богиня вологи була такою самотньою...
— Ти сумуєш, красуне? — спитала велика мавпа, побачивши нарешті Тефнут. — Може, ти хочеш трохи розважитися?
Богиня підвела свої великі очі й здивовано глянула на непроханих гостей. Хто ці мавпи, що так зухвало розмовляють із нею?
— Ми можемо заспівати або затанцювати, — проказала друга мавпа. — Шкода, що така чарівна жінка нудьгує на самоті.
— Що ж, розважте мене, якщо справді хочете. — усміхнулася Теф¬нут. — За це я смачно нагодую вас.
(...) Мавпи зачарували богиню своїми танцями й співами. Вони були великими артистами. Тефнут сміялася й тішилася, мов дитина.
— Ще. ще! — гукала вона. — Це чудово! Я винагороджу вас по-справжньому!
Та раптом одна з мавп зупинилась і сказала:
— Не гнівайся на нас, красуне! Ми охоче залишилися б з тобою довше. але саме сьогодні в богів великий бенкет, на який запрошено всіх співаків і танцюристів. Ми поспішаємо туди!
— У богів — великий бенкет? — запитала здивована Тефнут. — 3 якої нагоди?!
— Бог Ра, здається, збирається одружити когось із своїх дітей, — відказали мавпи.
— Весілля? — ще більше здивувалася Тефнут. — І це весілля святкуватимуть без мене?!
— Якщо хочеш, ходи з нами, красуне, — сказала мавпа, яка насправді була Шу. — Повеселишся з усіма.
Недовго думала богиня. Умить зібралася й рушила з мавпами до Єгипту.
Сонячне Око Ра повернулося! Теплий дощ заливає спраглу землю, наповнює висохлі річища життєдайною вологою. Сонце-Pa, умите свіжим дощем, сяє як ніколи!
— Чиє весілля ти збираєшся справляти, батьку? — нетерпляче спитала трохи присоромлена Тефнут.
— Весілля? — Ра здивувався.
Мавпи сказали, що поспішають на весільний бенкет... — і богиня озирнулася.
Але за її спиною стояли не мавпи, а боги Шу й Тот і весело сміялися.
То ти повернулася додому тому, що захотіла побувати на весіллі? — запитав Ра. який усе вже зрозумів. — Гаразд, буде весілля! Тільки воно буде твоїм! Сьогодні ти вийдеш заміж за бога повітря Шу. Якщо в нього вистачило розуму, аби повернути тебе, сподіваюсь, він зуміє утримати тебе й надалі.
Ці слова найбільше вразили Шу. Такого він ніяк не сподівався! Але розгублений бог мовчав. Годі було відмовлятися від дружини-красуні Тефнут.
Усі боги кинулися вітати молоду пару.
Відтепер щороку єгиптяни відзначають свято — день весілля Шу й Тефнут. Цей день ще називають «днем виноградної лози та повноводдя Нілу». Шлюб великих богів стаБ символом родючості та врожаю.
Слава великій Тефнут і великому Шу, які побралися весною, щоб люди на землі жили щасливіше!
(За переказом Ольги Бондарук)