Ненав'язливо, але впевнено увійшла у свої права осінь, котру ознаменував один з найшанованіших у слов'ян мі­сяців — жовтень.

    Українська назва другого осін­нього місяця не потребує будь-яких пояснень. Довколишні гаї вже зодяглися в яскравий привабливий жовтогарячий колір з усіма його від­тінками.  Назва жовтень, як ствер­джують давні джерела, була відома ще з часів Київської Русі.

Поруч із нею вживалося й слово паздерник. Воно походить від спіль­нослов'янського «паздер», тобто костриця*. Саме о цій порі починали масово переробляти льон та коноплі. Вилежані під осінніми дощами та вітрами стебла сушили в печі, потім їх м'яли на терницях та голіруч, щоб очисти­ти волокно від костриці. Цей процес ще й досі в глибинних поліських селах називають «паздерництвом».

    В Україні побутували й регіональні місяценазви. Се­ред найвідоміших — грязень, хмурень, листопадний, зазимник…

     Одначе найточнішою, напевно, можна вважати народ­ну назву — весільник. Починаючи від Покрови, тобто 14 жовтня, вже дозволялося справляти весілля. У народі так і казали: «Жовтень на весілля багатий».

*Костриця — здерев'янілі частини стебел льону або коноплів.