Назва першого місяця осені пов'язана з вересом — рос­линою, поширеною на Поліссі. Цей вічнозелений кущ кві­тує із серпня і до кінця жовтня. Але найпишніше роже­во-бузкове суцвіття вкриває соснові бори, торф'яники та піщані пагорби саме у вересні. Верес є цінним медоносом. Сучасна назва вересня в нашому календарі закріпилася відносно недавно на початку двадцятого століття.

    До цього в кожному регіоні були свої, «домашні», назви. У давньоруській мові зустрічаємо офіційну назву руєн, а по-народному — ревун. Ці назви походять од жовтого ко­льору (саме о цій порі починає жовтіти листя) та руєнія (ревіння) оленів і лосів.

     На західноукраїнських землях відомі назви маїк (по­чинають маятися, тобто зеленіти, ранні сходи озимини) і сівень (пора масового висівання озимини). Іноді вересень називали й бабським (бабиним) літом, а також покрійником — від свята Покрови, котре припадає на 1 жовтня старого стилю. Під цю пору земля вже покривається опа­лим листям.

     Вересень може подарувати яскраве сонце і забивні до­щі, прохолодну ніч і теплий тихий день — коли над голо­вами пливе павутиння, так зване бабине літо. Не випадко­во про нього кажуть: «Вересневий час — сім погод у нас: сіє, гріє, віє, туманіє, холодніє, гуде ще й згори йде!»