Усяка пора року по-своєму хороша. Напровесні гарно в степу. Улітку хочеться на річку. Перші дні осені, коли ще по-літньому припікає сонце, буяє зелень і тільки де-не-де замайорить жовтий листок, найкраще зустріти у хвойному лісі…

     У сосняку до міцного аромату живиці приєднуються ледь відчутні медові пахощі квітів вересу. Пружні при­земкуваті стебельця цієї рослини густо вкриті гострими листками, які зеленіють більшу частину року. То окреми­ми кущиками, то килимами на сотні квадратних метрів простяглася вересова поросль. Наприкінці літа вересові килими вкриваються рясним бузковим цвітом.

      Вересовий цвіт — невичерпна скарбниця нектару, і па­січники поспішають вивезти вулики в ліс. Довго цвіте ве­рес — із серпня по жовтень. Але найбільше — у дев'ятому місяці року, тому й називають його «вересень».

      Чудовий буває сосняк, прикрашений вересовим кили­мом, уранці. Зоряної ночі впала на трави та кущі роса. Сонце піднялося над лісом і міріадами іскор засяяло на росинках.

      Зволожені гострі листки вересу — наче в посрібленому оксамиті. Місцями серед глянсуватих листків ясно-чер­воними намистинками виблискують ягоди брусниці, під­німаються над землею сироїжки в різнобарвних шапках.

      Ідеш усе далі й далі, легко, на повні груди дихаєш цілю­щим повітрям, напоєним тонким ароматом.

      Хороше в сосновому лісі, коли там рання осінь посте­лила розквітчаний верес!