Леонід Глібов — український письменник, поет, байкар, видавець, громадський діяч.

    Народився 21 лютого (5 березня) 1827 року в селі Веселий Поділ на Полтавщині, майже 200 років тому.

   У дитинстві хлопчик дуже любив різні рослини, охоче доглядав за квітами, за що його прозвали «квітчастим королем». До ньо­го навіть «прилипло» жартівливе привітання: «Здоров був, Льолику, квітчастий королику!».

   Спочатку Леонід навчався вдома, а його першою вчителькою була його мама Орина Гаврилівна. Тільки з 13 років юнак почав учитися в Полтавській гімназії.

    Під час навчання він написав книжку віршів й опубліку­вав її. Замість слави, на яку, мабуть, чекав Леонід, його насварили й навіть пригрозили ув'язненням у карцері (це таке спеціальне приміщення для того, щоб утримувати порушників окремо від інших).

   Через хворобу майбутній письменник не завершив навчання в Полтавській гімназії.  Після того як видужав, навчався в ліцеї в Ніжині. Саме тут він почав писати байки.

   Після завершення навчання працював учителем історії та географії. Цікаво, що учнем Леоніда Глібова був малий батько Лесі Українки (звісно, тоді в нього ще не було доньки).

    Крім учителювання, письменник був ще й видавцем. У Чернігові він щотижня друкував власну газету. Тут, крім місцевих новин, було опубліковано невеликі твори україн­ських письменників, народні казки та пісні. Досить часто Леонід Глібов писав статті в цю газету сам, публікуючи їх під вигаданими іменами. Крім того, письменник був одночасно й редактором, і тим, хто виправляє помилки в чернетках статей (таку людину називають коректором).

   Влада того часу заборонила видання цієї газети, тому що її друкували українською мовою. Байки письменника (500 книжок) навіть спалили, а його звільнили з роботи!

    Леонід Глібов, проте, не здався й продовжував писати байки та вірші. Досить часто йому доводилося публі­кувати свої твори під псевдонімами (псевдонім — це вигадане ім'я).  Найпопулярнішим псевдонімом Леоніда Глібова був «Дідусь Кенир».

Поезія Леоніда Глібова