Жив собі тигр. Був він запертий у клітці в зоопарку. Клітка була міцною, залізною, ще й довкола з дротяною загорожею. Люди приходили дивитись на

нього і показували його своїм дітям. Говорили: «То злий тигр. Не будеш чемний — він тебе з'їсть!». Діти плакали зі страху, а люди сміялися. Тигр тільки лежав собі тихо. Глядів крізь ґрати й крізь натовп на небо, на сонце, уночі — на місяць, на зірки та все згадував, як то жилось йому красно¹, коли він був іще малим. Згадував джунглі, ріку, густу травицю, волю. І мав великі-превеликі очі. Це тому, що він дуже сумував.

     Якось надвечір, коли в зоопарку не було вже нікого, а тигр знову дивився на місяць, що сходив, — нараз пролетів повз його клітку пташок². Дрібний-дрібнісінький. Ніколи ще тут такий не літав, аж раптом ось цей Тигр окликнув його: «Пташку!». Пташок хотів полинути далі, але побачив великі сумні тигрові очі і влетів за ґрати. Першу мить вони розглядали один одного. Потім тигр ніжно погладив пташка лапою по голівці. Та пташок не спурхнув. Навіть не

злякався. Знав добре: той, у кого такі величезні сумні очі, не може бути злим. Тигр зітхнув: «Бути б маленьким, як ти, мати б крильцята — ось чого мені журно! Що робиш, чим живишся, пташку, що ти такий малий?». Пташок схилив

голівку набік і відказує тигрові: «Не журись. Я живлюся сірими зернятками, що ростуть у лісі. Принесу тобі кілька. Коли ти їх з'їси, то, можливо, станеш таким, як я».

    І пташок полетів. Тиф ліг біля ґрат і чекав. За хвилину пташок вернувся і приніс у дзьобику кілька сірих зерняток. Тигр їх ковтнув — і відчув, ніби трохи поменшав. Глянув здивовано на пташка — а той лише каже: «Бачиш!». Відтак

узявся літати й носити сірі зернятка, а тигр їх усе їв і зменшувався, поки не став маленьким, як пташок. Та й крильцята йому наросли. Прослизнув тоді поміж ґрати — і опинився на волі. Зраділи обидва пташки й весело понеслися

кудись далеко-далеко.

   Наступного дня сторожі зоопарку здивувалися, заставши порожню замкнену клітку.

    Але хоч би ви їм і всоте втовкмачували, як усе це трапилося, вони вам скажуть: «Не говоріть дурниць! Та ж таке буває тільки в казках».

_{1. Красно — гарно, хороше.}

_{2. Пташок — те ж саме, що птах, пташка.}