Юрчикові треба було розв'язати задачку. А розв'язувати не хочеться. Та ще, на лихо, мама киселю наварила. На­сипала в миску.

    Юрчикові до задачки не дуже, а киселю хочеться, хоч він і гарячий.

    Зиркнув Юрчик у задачник, а до киселю тягнеться. Вмокне пальця — і оближе. А тут і мама в хату.

— Учиш уроки, Юрчику?

— Учу!

— Як же ти вчиш, коли й задачки не списав?

— А як я буду писати, коли палець болить?

— Та що ж із ним сталося? — спитала мама. — Чи не поламав часом? Об що ж ти його поламав?

— Об що? Об кисіль! — хмикнув Юрчик. — Ткнув, хотів покуштувати, чи гарячий, а палець і поламався. Та болить!

     Ну ви скажіть, яка біда сталася! Сказано: як на лихо, то і в киселі пальця поламаєш.