Жили на світі маленькі створіння, як називалися мікроби. Мікроб — означає такий малий, що без мікроскопа й не помітиш. Як і люди, ці створіння були добрими та злими, тільки про них говорили: шкідливі й корисні.

     Я розповім про двох різних мікробів. Одного зва­ли Кефірчик. Працював він на молокозаводі й був щирим, привітним і працьовитим. День і ніч клопо­четься: з молока кефіру наробить, з вершків сметани наготує, йогурти різноманітні  робити вміє, сирочки! Та все акуратно робить, примовляючи: «На здоров'я, люди, на здоров'я!».

     Другого мікроба звали Дезик. А звали його так тому, що він був рідним братом хвороби дизентерії. Цей був сварливий, сердитий, роздратований, леда­чий і нечупара. Завжди чимось незадоволений, і все йому хочеться якесь паскудство зробити.

     Усі Кефірчика хвалять та в гості запрошують. А Дезика лають і проганяють. Розгнівався Дезик на людей: «Ну, я вам влаштую! Я вам покажу, який цей Кефірчик корисний». Та й побіг у молочний ма­газин. А туди саме кефір, сметану й сирочки солодкі завезли — усього допоміг Кефірчик на молокозаво­ді наготувати. Сидить Дезик, чекає. Коли це жінка з дівчинкою Олею заходить. А дівчинка — чемна та слухняна: поки мама продукти купує, спокійно чекає, бабусі якійсь сумку допомогла потримати.

    «О Ні, — думає Дезик, — надто вона вихована, нічого не вдасться».

    Коли це вже : інша жінка із хлопчиком Андрійком заходить. А хлопчик той на всі боки крутиться, го­лосно кричить, вередує, руками все підряд хапає. «Ось цьому я і влаштую неприємність», — зрадів Дезик та стриб Андрійкові на руки. А той і не помі­тив навіть, так додому мікроба і приніс. А вдома тільки в кімнату зайшов, уже сирок вхопив й обгортку знімає. Мама просить руки вимити, а він і слухати не хоче. Дезику ж тільки цього і треба: з рук немитих на сирок перебрався.

    А на вечір в Андрія температура піднялася, живіт розболівся, навіть лікаря довелося викликати. Думав Дезик, що лікар приїде та мікроба Кефірчика свари­ти буде. А він лише прийшов, строго так Андрійка запитує: «А чи ти, Андрію, завжди руки перед їжею миєш?» Засоромився Андрійко, та все ж правду розповів. «Отож-бо й воно! — каже лікар, — десь мікро­ба шкідливого підчепив. А хвороба твоя називається "хворобою немитих рук"».

    Цілий тиждень ліками та уколами Дезика прога­няли. Натерпівся Андрійко, що й не сказати. І для себе вирішив: «Ніколи не їстиму брудними руками. Більше не стану жертвою шкідливого мікроба!»