Після зливи серед степу невелика калюжа. Прилетів шпак, забрів у калюжу, напився й ну купатися! Крильцями тріпає. Підстрибує, присідає. Далі вийшов на траву, обтрусився, заходився чепуритися.

     Згодом горобці нагодилися. Товчуться в калюжі, галасують.

     Тут і без бійки не обійшлося. За ними прилетіли дві галки, чубатий жайворонок, синиці, сіра плиска. Сорока теж надумала свої білі боки помити.     Хлюпаються птахи у воді, від задоволення пісні співають.

     Ось тобі й пташина лазня!

     Здивувало мене те, що поряд було ще кілька калюж, але вони менше приваблювали пернатих. Однак, чому?

     Посеред калюжі, яку вподобали птахи, ріс полин.

     У воді мокло кілька зламаних напівзасохлих кущиків.

      Зачерпнув я теплої води — полином пахне. Тепер ясно, чому пташки облюбували саме цю калюжу: в наших краях люди здавна використовують полиновий настій для боротьби з різними комахами. А охочих полікуватися он скільки назліталося. Тільки з кожним днем калюжа все меншає й меншає. І хто не встигне вчасно скупатися, чекатиме наступного дощу.