Давно повилітали пташенята з гнізд. Вилиняли¹ і зно­ву вкрилися новим пір'ям їхні батьки.

    У зграї збиваються птахи, які будуть відлітати в чужі, далекі теплі краї.

    Покинули свої хатки-шпаківниці чорно-рябенькі шпа­ки. Величезними табунами² літають вони над ланами, луками³. Ось табун опустився на скошений луг. Перемов­ляючись, шпаки моторно бігають і живляться комахами, які ще не поховалися в землю, під коріння, в щілини.

     Здалеку видається, що на телеграфні дроти нанизане намисто. То сидять сотні ластівок, які ось-ось полетять на південь. Адже ластівки дуже рано відлітають від нас, так само, як і соловейки та інші дрібні пташки.

     Поважно бродять по болоту сім'ї лелек у своєму чорно-білому вбранні.

     Незабаром перша паморозь⁴ посріблить траву, лис­тя кущів, дерев.  Тоді шпак прилетить до своєї шпаківні й проспіває прощальну пісеньку.

1. Вилиняли — змінили пір'я на інше.

2. Табун — скупчення птахів.

3. Луки — рівна місцевість, вкрита травою.

4. Паморозь — схожі на іній опади, що утворюються в туманну морозну погоду на гілках дерев, дротах.