Давно повилітали пташенята з гнізд. Вилиняли і зно­ву вкрилися новим пір'ям їхні батьки.

    У зграї збиваються птахи, які будуть відлітати в чужі, далекі теплі краї.

    Покинули свої хатки-шпаківниці чорно-рябенькі шпа­ки. Величезними табунами літають вони над ланами, луками. Ось табун опустився на скошений луг. Перемов­ляючись, шпаки моторно бігають і живляться комахами, які ще не поховалися в землю, під коріння, в щілини.

     Здалеку видається, що на телеграфні дроти нанизане намисто. То сидять сотні ластівок, які ось-ось полетять на південь. Адже ластівки дуже рано відлітають від нас, так само, як і соловейки та інші дрібні пташки.

     Поважно бродять по болоту сім'ї лелек у своєму чорно-білому вбранні.

     Незабаром перша паморозь посріблить траву, лис­тя кущів, дерев.  Тоді шпак прилетить до своєї шпаківні й проспіває прощальну пісеньку.