ЛАСТІВКИ ПРОЩАЮТЬСЯ З РІДНИМ КРАЄМ (оповідання Василя Сухомлинського)

    Багато років під стріхою1 однієї хатини жили ластівки. Навесні вони поверталися з вирію, ластів'ят виводили, а восени відлітали в теплі краї. У хатині жили батько й мати, була в них дівчинка Оленка. Вона з нетерпінням чекала теплого весняного дня, коли з'являються ластівки. Це було для Оленки справжнім святом. Улітку дівчинка любила дивитись, як ластівки годують пташенят, вкладаються спати.
    А восени, коли вони відлітали, Оленці ставало сумно: мовби розлучалася з дорогими друзями.
    За кілька днів до відлітання ластівки збиралися великою зграєю, сідали на телефонних дротах напроти двору й довго там сиділи. Оленці здавалося, що ластівки сумують. Вона прислухалась до їхнього тривожного щебетання й думала: «Чому це вони так довго сидять?»
    І маму спитала:
— Чому?
— Вони прощаються з рідною землею. Бо дорога до теплого краю далека й важка.
    Оленка підходила до зграйки ластівок, що сиділи на дротах. Їй дуже хотілося, щоб ластівки і з нею попрощалися.
1. Стріха — нижній край солом'яної покрівлі будинку.
    



Переглядів: 945
21.07.2021 -

Категорія: казка літературна

Коментарії до ЛАСТІВКИ ПРОЩАЮТЬСЯ З РІДНИМ КРАЄМ (оповідання Василя Сухомлинського):

Ім'я:*
E-Mail:
Питання: 2*2+2?
Відповідь:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера