Осінь — це дочка Діда Мороза. В Осені коси заквітчані пшеничними колосками й червоними кетягами калини. Ходить Осінь лугами, берегами. Де зітхне, там холодом війне. Любить Осінь ночами сидіти на березі ставка. А вранці над водою підіймається сивий туман і довго не розходиться. Оце й починається Осінь.

   Бояться Осені пташки. Як тільки побачать її ластівки, злітаються і про щось тривожно радяться. А журавлі піднімаються високо в небо й тривожно курличуть.

    Любить Осінь заходити в садки. Доторкнеться до абзац яблуні — яблука жовтіють.

   А дятли радіють, зустрівшись із Осінню. Перелітають із місця на місце, шукають поживи на деревах.

  Сьогодні теплий, сонячний день. Низько стоїть абзац сонце — світить, але не дуже гріє. Сіла старша донька Діда Мороза під стогом сіна, розплітає косу, гріється. Співає пісню про срібні павутинки.