Вітаю! Мені подобаються твої розумні оченятка. Дивляться прямісінько в душу. Я — книжка, а душа моя — сторінки, на яких записані історії. Ти любиш цікаві оповідки? Авжеж, я так і думала. Розкажу трохи про своє життя.

   Мої пращури — глиняні таблички, папірус і кора. Саме на них спочатку люди записували інформацію. Тобі дивно це чути? Знаю, сучасні діти все записують у смартфонах. Але ж плавні лінії букв та малюнки справжньою фарбою кращі за електронний одноманітний текст!

   До речі, де виготовлено твій смартфон? У Ки­таї? Там винайшли і папір. Там народилися мої прабабусі та прадідусі. Оскільки процес створення книг був довгий і кропіткий, люди винайшли дру­карський верстат.

     Мене створили справжні чаклуни: авто­ри написали тексти, редактори виправили по­милки, верстальники зробили зручною для читання, коректори відшукали одруки, худож­ники проілюстрували. А потім мене та моїх сестер-близнючок надрукували. І примірни­ки завезли у бібліотеки, школи й магазини. Я їхала в спеціальному фургоні, бо надто тендітна, боюся вологи і перепадів температур, а найбільше — вогню.

    Куди ти відводиш погляд? Невже на екран смартфона? Ех... незабаром мене замінять гаджети, і стану я нікому не потрібною, вкриюся пилом та зітлію... Що я бачу? Невже це сльози на тво­їх очах? Не сумуй. У мене є певна перевага перед електронікою.

     Нахилися ближче. Не бійся. Я тебе не з'їм. Ще ближче. А тепер вдихни повітря. Відчуваєш цей запах? Так пахне справжня книжка. Знаннями, мудрістю та історією. А я, до речі, доволі сучас­на. У мене є QR-коди. Зі мною ти точно не су­муватимеш. Гайда разом пізнавати світ! Бери вже мене скоріше і неси додому. Розповім тобі ще купу цікавинок.