Кожен лицар має здійснити по­двиг¹. Краще навіть кілька. Про це всім лицарям розповідають із дитин­ства.

— От виростеш, синку, підеш вер­шити подвиги, — говорить, малень­кому лицареві мама за обідом.

— Але я хочу зараз! — заперечує він.

— Ні-ні, потім, — ласкаво вмовляє синочка мама. — А за­раз — гречана каша з молоком.

    І лицар слухняно їсть гречану кашу. Ложка за ложкою. Хоча терпіти її не може! Але що вдієш: адже без цієї каші ну ніяк не виростеш великим. Так мама говорить, і бабуся. А доки не виростеш, не можна вершити подвиги.

     У кожного лицаря є батько. Він також лицар, подорожує світом на вірному коні в пошуках пригод.

     На ніч мама розповідає маленькому лицареві казку про те, як його тато хоробро бився з драконом, звільнив прин­цесу, та здобув скриню зі скарбами.

— А принцеса — це ти, матусю, так? А куди подівся дра­кон? А скриня зі скарбами була дуже великою? А в мене буде меч? А як зватимуть мого коня?

— Спи, мій хоробрий лицарю, — посміхається мама. — Спи й уві сні все сам побачиш.

    Мама нахиляється, щоб поцілувати сина в лоба. І він тер­пляче дозволяє їй це зробити. Звичайно, справжнім лица­рям не до вподоби всілякі пестощі. Але що вдієш: жінки такі

вразливі істоти! Про них потрібно дбати, їх слід захищати, рятувати від страшних драконів і злісних чаклунів. Загалом, для маленького лицаря знайдеться чимало справ, коли він виросте.

     І він солодко засинає. Уві сні бачить красивого коня на ім'я Сні­жок, гострий меч, довгий спис та інше лицарське спорядження. Ли­цар хоробро сідає на Сніжка та ру­шає в дорогу. Вона в'ється перед ним довгою стрічкою, посипаною жовтим піском, А посеред дороги стоїть... ні, не дракон, а мама з та­рілкою гречаної каші в руках.

    Лицар зітхає та рішуче перевер­тається на інший бік. Йому все-таки не подобається каша. Він хоче би­тися з драконом. Хоча б уві сні!

1. Подвиг — це важлива дія, героїчний вчинок, що здійснюється у важких, небезпечних умовах і має важ­ливе значення.