Якось до Сашка прийшов у гості Ромчик. Він дуже хо­тів потішити Сашка і приніс йому в подарунок черепаху. Ромчик із татом спіймали її, коли рибалили на ставку.

    Це була дивовижна черепаха. Друзі розглядали її краси­вий міцний панцир¹. На панцирі були гарні коричневі узори. А коли хлопчики обережно торкалися лап чи голови черепахи, вона враз ховала і голову, і лапи в панцир, і ставала схожою на скриньку².

     Сашко, звісно, зажадав дізнатися все-все про черепах. Матуся розповіла йому, що ці тварини живуть на Землі вже більше двохсот мільйонів років. І Сашко ще більше захопився своєю черепахою.

    Виявилося, що ці тварини можуть жити і у воді, і на суші. А харчують­ся травою, листям і навіть різними слимаками, жуками та черв'яками.

     Багато днів жила черепа­ха в Сашка, але чомусь сумувала. Сашко пропонував їй свіжу травичку, соковиту моркву й капустяне листя, навіть маленькі шматочки м'яса під­кладав до годівнички. Він не забував часто міняти питну воду в маленькому блюдечку. Але черепаха чомусь не торкалася їжі. Це дуже засмучувало Сашка.

    Коли вкотре довелося прибирати корм, на який черепаха навіть не глянула, Сашко мало не заплакав. Що ж робити? Звісно, черепахи можуть обходитися без їжі довше, ніж маленькі хлопчики. Але ж так тварина може й захворіти!

   Сашко порадився з матусею і вирішив відпустити черепаху на волю. Ромчик погодився з рішенням товариша, і хлопчики разом пішли до річки. Коли Сашко поклав черепаху на траву, вона деякий час нерішуче роззиралася³. А потім рушила⁴ зі сво­єю черепашачою швидкістю до води і сховалася в заростях очерету.

     Сашко й Ромчик пораділи за черепаху й побажали їй щастя.

1. Панцир — твердий покрив тіла.

2. Скринька — маленька коробка для зберігання цінних предметів.

3. Роззиралася — дивитися на усі боки.

4. Рушила — пішла.