Раптом усе навколо почало змінювати свої кольори. По­чорніло поле, а небо, навпаки, з тьмяного і сірого зробилося ясним, блакитним. Навіть крига, яка всю зиму була темною, просякнутою водою, враз побіліла, стала пористою¹, ніби цу­кор. Це річка, що нагрілася і згуртувалась, підняла лід — він звільнився і сплив.

    Побігли, вируючи², потоки, зашурхотів, ламаючись, шорсткий³ очерет. А вся рибна сімейка — щуки, лини, карасики, соми — ожи­ла, зраділа свіжому повітрю. Що ж, нелегко було цілу зиму дихати під кригою.

    По мокрому піску дріботять чайки. Задув бічний вітер, і вони аж поточилися⁴, ледве втримавшись на лапках. А проте не пере­бігли в затишок — досить уже, набоялися того вітриська! Як-не-як, уже березень, а не забіяка-січень.

     А біля дороги, на обніжку, цвітуть тогорічні грицики. Коли пізньої осені на землю посипав густий сніг, їхні дрібнесенькі квіточки не зів'яли, а ніби заснули до тепла. Тепер потекли сніги, і грицики цвітуть собі далі.

     Зовсім потепліло.

     Ополудні коротшають тіні, а це значить, що сонце підіймається вище й вище.

1. Пориста крига — крига, яка має багато дрібних порожнин.

2. Вируючи — нестримно рухатися, змінюючи напря­мок, повертатися то в один, то в другий бік.

3. Шорсткий — згрубілий, потрісканий від тривалої роботи, холоду, води.

4. Поточитися — похилитися вбік.