Українська стародавня пісня

Коли не було з нащада¹ світа,

тоді не було ні неба, ні землі,

а тільки було синєє море,

а серед моря — зелений явір.

На явороньку — три голубоньки,

три голубоньки радоньку радять,

радоньку радять, як світ сновати: —

Та спустімося на дно до моря,

та дістанемо дрібного піску.

Дрібний пісочок посіємо ми,

та нам станеться чорна землиця,

Та дістанемо золотий камінь,

золотий камінь посіємо ми, —

та нам станеться ясне небонько.

Ясне небонько, світле соненько,

світле соненько, ясен місячик,

ясен місячик, ясна зірниця,

ясна зірниця, дрібні звіздочки.

_{1. Нащадо — велика темрява, з якої народився світ.}

Записала Євгенія Ярошинська

Як ще не було початку світа,

то ще не було ні неба, ні землі,

а лишень було широке море,

а на тім морі явір зелений.

На тім яворі три голубочки,

три голубочки раду радили: —

Як би ми, браття, світ поставили?

Ой ходім, браття, аж на дно моря

та там добудемо дрібного піску,

той пісок дрібний посієм всюди,

та встане з него свята землиця,

та буде тамки золотий камінь,

з того каміння то буде сонце,

то буде сонце і місяць ясний,

рум'яна зоря й звізди¹ прекрасні.

_{1. Звізди — зірки.}