Поезія (Євген Гребінка)

ЗЛИЙ КІНЬ

Учора мій сусід купив собі Коня

Із табуна, татарського, презлого,

Такого жвавого, такого вже баского!

Дивлюсь: сусід і вся його сім'я

Уздечки не напнуть на його.

 

Сусід сусідів кликать став

І могорич1 пообіщав,

Щоб тільки помогли йому Коня упорать2.

Народ зійшовсь та гук такий підняв,

Мов цілину п'ять плугів3 орють.

 

А Кінь жахається да рже,

На дибки слиниться да гривою мотає,

То піде боком, то б'ється і кусає.

Котрий сміліший був, то вже од Коника тікає.

Прийшлось сусідові, мовляв, хоч сядь да й плач.

 

Аж дивляться, іде Петро Деркач

— Розумний чоловік і в конях силу знає —

Іде і здалеку чуприною киває. Прийшов —

І ввесь базар нікчемний розігнав,

І сміло до Коня побрався потихеньку,

Все свистячи, повагом, помаленьку,

Все гладив, подивлюсь — уже і загнуздав4.

Пани, чи чули, як Деркач Коня поймав?

 

1. Могорич — частування з приводу успішного завершення якої-небудь справи.

2. Упopaти — довести до ладу що-небудь, зробити порядок десь, у чомусь.

3. Плуг — сільськогосподарське знаряддя для обробітку землі.

4. Загнуздати — вправляти вудила уздечки в рот коневі або іншій тварині.

 

ЛЕБІДЬ І ГУСИ

На ставі пишно Лебедь плив,

А Гуси сірії край його поринали.

 

«Хіба оцей біляк вас з глузду звів? —

Один Гусак загомонів, —

Чого ви, братця, так баньки повитріщали?

Ми попелясті всі, а він один між нас

Своє пиндючить пір'я біле

Коли б ви тілько захотіли,

Щоб разом, стало бить, вся бесіда взялась.

Ми б панича сього якраз перемастили».

 

І завелась на ставі ґеркотня,

Гусине діло закипіло:

Таскають грязь і глей зо дна

Да мажуть Лебедя, щоб пір'я посіріло.

 

Обмазали кругом — і трохи галас стих;

А Лебедь плись на дно — і випурнув як сніг.

 

СОНЦЕ ДА ХМАРИ

Ось Сонечко зійшло, і світить нам, і гріє,

І Божий мир як маківка цвіте;

На небі чистому ген Хмара бовваніє.

 

Та Хмара надулась і річ таку гуде:

«Що вже мені се Сонце надоїло!

Чого воно так землю веселить?

Хоч я насуплюся, воно таки блищить.

Я полечу йому назустріч сміло,

Я здужаю його собою затемнить».

 

Дивлюсь — і Хмарами півнеба замостило,

На Сонечко мов ніччю налягло.

А Сонце вище підплило

І Хмари ті позолотило.

 




Переглядів: 434
3.09.2021 -

Категорія: поезія

Коментарії до Поезія (Євген Гребінка):

Ім'я:*
E-Mail:
Питання: 2*2+2?
Відповідь:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера