ЗЛИЙ КІНЬ

Учора мій сусід купив собі Коня

Із табуна, татарського, презлого,

Такого жвавого, такого вже баского!

Дивлюсь: сусід і вся його сім'я

Уздечки не напнуть на його.

Сусід сусідів кликать став

І могорич¹ пообіщав,

Щоб тільки помогли йому Коня упорать².

Народ зійшовсь та гук такий підняв,

Мов цілину п'ять плугів³ орють.

А Кінь жахається да рже,

На дибки слиниться да гривою мотає,

То піде боком, то б'ється і кусає.

Котрий сміліший був, то вже од Коника тікає.

Прийшлось сусідові, мовляв, хоч сядь да й плач.

Аж дивляться, іде Петро Деркач

— Розумний чоловік і в конях силу знає —

Іде і здалеку чуприною киває. Прийшов —

І ввесь базар нікчемний розігнав,

І сміло до Коня побрався потихеньку,

Все свистячи, повагом, помаленьку,

Все гладив, подивлюсь — уже і загнуздав⁴.

Пани, чи чули, як Деркач Коня поймав?

_{1. Могорич — частування з приводу успішного завершення якої-небудь справи.}

_{2. Упopaти — довести до ладу що-небудь, зробити порядок десь, у чомусь.}

_{3. Плуг — сільськогосподарське знаряддя для обробітку землі.}

_{4. Загнуздати — вправляти вудила уздечки в рот коневі або іншій тварині.}

ЛЕБІДЬ І ГУСИ

На ставі пишно Лебедь плив,

А Гуси сірії край його поринали.

«Хіба оцей біляк вас з глузду звів? —

Один Гусак загомонів, —

Чого ви, братця, так баньки повитріщали?

Ми попелясті всі, а він один між нас

Своє пиндючить пір'я біле

Коли б ви тілько захотіли,

Щоб разом, стало бить, вся бесіда взялась.

Ми б панича сього якраз перемастили».

І завелась на ставі ґеркотня,

Гусине діло закипіло:

Таскають грязь і глей зо дна

Да мажуть Лебедя, щоб пір'я посіріло.

Обмазали кругом — і трохи галас стих;

А Лебедь плись на дно — і випурнув як сніг.

СОНЦЕ ДА ХМАРИ

Ось Сонечко зійшло, і світить нам, і гріє,

І Божий мир як маківка цвіте;

На небі чистому ген Хмара бовваніє.

Та Хмара надулась і річ таку гуде:

«Що вже мені се Сонце надоїло!

Чого воно так землю веселить?

Хоч я насуплюся, воно таки блищить.

Я полечу йому назустріч сміло,

Я здужаю його собою затемнить».

Дивлюсь — і Хмарами півнеба замостило,

На Сонечко мов ніччю налягло.

А Сонце вище підплило

І Хмари ті позолотило.