Поезія (Катерина Перелісна)
ОСІНЬ
Листячко дубове,
листячко кленове
жовкне і спадає
тихо із гілок.
Вітер позіхає,
в купу їх згортає
попід білу хату
та на моріжок.
Айстри похилились,
ніби потомились —
сонечка немає,
спатоньки пора!
А красольки в'ялі
до землі припали.
Наче під листочком
вітер догоря.
КОЛЯДА
На Святвечір раз юрбою
ми ходили з колядою.
А була така пороша,
що аж плакав міхоноша,
бо у торбу з пиріжками
набивався сніг грудками.
Довелося торбу зняти
й під полою прив'язати.
Та як бігли на льоду,
розгубив він коляду.
Пиріжки ми розшукали,
хоч із снігом, позбирали.
А горішки погубились —
вранці білки поживились.
Ну, та це вже не біда,
не пропала ж коляда!
ЗОЛОТА ОСІНЬ
В парках і садочках,
на доріжки й трави,
падають листочки
буро-золотаві.
Де не глянь, навколо
килим кольористий,
віти напівголі
й небо синє-чисте.
Метушні немає,
тиша й прохолода —
осінь золотая
тихо-ніжно ходить.
НЕДАЛЕКО ДО ЗИМИ
Вітер плаче, вітер виє.
Дощ осінній дрібно сіє.
Жовкне листя, в'януть квіти,
скрізь калюжі поналиті.
І ніде не видно пташки,
ані бджілки, ні мурашки.
І метеликів нема,
недалеко вже зима.
МАМИ Й ДОНІ
Маю я бабусю, дуже вже стареньку,
а до неї мама каже: «Люба ненько!».
Мене називає донечкою мама,
і бабуся маму кличе отак само!
От і розгадайте: скільки мам у хаті
і чи можна маму донею назвати?
ВЕСНА
— Що з весною настає?
— Сніг у полі розтає.
— А чому то так буває?
— Сонце його пригріває.
— Що ж синіє на землі?
— Ніжні проліски малі.
— А що пнеться з-під листа?
— То травичка вироста.
— А над полем що бринить?
— Любий жайворон дзвенить.
СНІЖИНКИ
Закрутилися сніжинки,
як метелики прудкі,
прилетіли до ялинки й
почепились на гілки.
Голі кущики прикрили,
припушили моріжок
і доріжку побілили.
Зовсім інший став садок!
БІДНИЙ ЗАЙЧИК
По дорозі зайчик скаче,
Сніг глибокий — зайчик плаче:
І замерз він, і тремтить,
І не знає, що робить.
Де спочити? Де присісти?
Де знайти чогось поїсти?
Треба швидше у лісочок,
Де стоїть старий пеньочок,
Сніг лапками розгребти
И, може, корінці знайти,
Кори трохи попогризти...
Ох, як хоче зайчик їсти!
СНІГУ, БІЛИЙ СНІЖКУ
Снігу, білий сніжку!
Посипай доріжку!
Насип цілу гору
Біля цього двору
Тут дітки маленькі,
Гуляти раденькі,
У них голосочки,
Як срібні дзвіночки.



Категорія: поезія