СИПЛЕ, СИПЛЕ, СИПЛЕ СНІГ

Сипле, сипле, сипле сніг.

Мов метелики сріблисті,

ті сніжинки білі, чисті

тихо стеляться до ніг...

Сипле, сипле, сипле сніг.

Сипле, сипле, сипле сніг.

Тихо, легко і спроквола

покриває все довкола, —

ні стежок, ані доріг...

Сипле, сипле, сипле сніг.

Сипле, сипле, сипле сніг.

Все присипав — доли, гори,

вже ввесь світ — мов біле море,

біле море без доріг...

Сипле, сипле, сипле сніг.

ШКОЛА

Школо наша, школо,

Приголуб нас, мила,

Пригорни усіх нас,

Як голуб під крила.

Ти нас всіх научиш,

Як у світі жити,

Як зло оминати,

Як добро чинити.

Бджілоньки — на квіти,

Дітоньки — до школи,

Там збирають мудрість,

Як мед в полі бджоли.

БЕЗКОНЕЧНІ КАЗОЧКИ

Скажу, дітки, вам казку:

приніс зайчик дров в'язку,

поколов їх дрібненько,

зварив юшку швиденько.

Юшка була солодка —

моя казка коротка.

Скажу, дітки, і другу:

прибіг котик із лугу,

ліг собі серед печі,

муркотів дивні речі.

Дасте бубликів в'язку —

докажу вам ту казку.

Ще б і третю сказала:

мушка в хаті літала,

у сметану влетіла,

вийти звідти не вміла.

Далі — далі не можна,

бо це казка тривожна.

Ба, ще й знаю четверту:

був горобчик упертий,

дзьобав скирту він спритно: —

Змолочу усе жито!

Чи змолотить — не знати,

доведеться чекати.

Ще послухайте й п'яту:

вбіг хлопчина в кімнату,

у болоті по вуха,

бо він мами не слуха.

А що далі — не знаю,

хіба маму спитаю.

Скажу шосту вам завтра,

сьому й восьму позавтра,

у суботу дев'яту,

а в неділю десяту.

Певно, будете раді

казочок цих громаді.

ДІТИ Й ЛАСТІВКА

Ластівочка чорно-біла

Під стріхою гніздо вила,

Над подвір'ям кружеляла

І на діток споглядала.

І питалася сердечно:

— Чи гніздитись тут безпечно?

— Люба, мила ластівочко.

Ти не бійся за гніздечко:

Ми і киці накажемо.

I песика прив'яжемо,

Відженем лихого хлопчика

І недоброго горобчика.

Ліпи гніздо скоро, духом,

Вистеляй м'якеньким пухом.

Бо надійна наша стріха

Захистить тебе від лиха.

ГРАЙ, БДЖІЛКО!

Грай, бджілко, грай!

В полі, в лісі, на леваді

Усі квіти тобі раді,

Увесь рідний край!

Грай, бджілко, грай!

Цвітуть рясно садки наші.

Сік медовий в кожній чаші —

Тільки збирай!

Грай, бджілко, грай!

Межи зіллям, межи квіттям

Пісню тихо брини дітям,

Усіх звеселяй!

ПРИЙШЛА ОСІНЬ

Прийшла осінь люба, мила,

дітям на потіху

груші всі позолотила

у годину тиху.

Ще червону фарбу мала

осінь-мальовничка.

Яблучка помалювала

на обидва личка.

Як на сливи позирала,

знала, що робити:

усі сливи завивала

 в сині оксамити¹.

І куди лиш не ходила

у годину тиху,

увесь садок прикрасила

дітям на потіху.

_{1. Оксамит — тканина з густим коротким ворсом.}

Смагляву суничку

Склювала синичка.

— Суничка солодка? —

Спитала сорока.

— Солодке сало, —

Синичка сказала.    

КНИЖКА

Школяре, школяре, я твоя подруга.

Кращого ніколи не знайдеш ти друга.

Ти мене пильнуєш — я тебе навчаю,

я тебе навчаю та ще й забавляю. 

ГОСТИННА ХАТА

Тесляре, тесляре, збудуй мені хижку

В зеленім садочку, в квітучім затишку.

Змуруй мені, муляре, піч та й рівненько,

Щоб в хаті зимою було всім тепленько.

Ти справ мені, столяре, двері й віконця,

Поріг — від дороги, а вікна — до сонця.

А ти мені, скляре, встав скло ясне в рамку,

Аби мені сонце світило від ранку.

Ковалю, ковалю, зготов мені ключик,

І сильні завіси, й замочок блискучий.

Я буду раденько замок відмикати,

Щоб ви не минали гостинної хати.