Каже мій сусід Микола:

— Не навчиш кота ніколи!

Він учитися не хоче,

у кутку собі муркоче,

бо не вміє говорити.

Як когось без мови вчити?

— Може, й так, — кажу Миколі. —

Кіт не буде вчитись в школі,

та мене він розуміє, хоч балакати не вміє!

Ви не вірите, що можна

зрозуміти квітку кожну,

і собачку, і синичку,

і комашку невеличку?

Квіти пахнуть нам щосили,

щоби ми їх полюбили.

Котик лащиться й муркоче,

бо дружити з нами хоче.

І хоч мовити не вміє —

та усе він розуміє.

Бо людська правдива мова

зрозуміла всім без слова.