Поезія (Ганна Чубач)
В центрі міста, де аптека,
Є моя бібліотека.
Там завжди красиво й чисто.
Наче в храмі урочистім.
До книжок охоту маю —
їх усі перечитаю.
А закінчу інститут.
Працювати буду тут!
МОЯ КРАЇНА — УКРАЇНА
Моя країна — Україна,
сонячна держава.
І дорослому, й дитині
жити в ній — цікаво.
Щовесни сади квітують,
солов'ї співають.
У країну Україну
гості приїжджають:
із Америки, з Кавказу,
з Праги і Варшави.
Бо в країні Україні
гостювать — цікаво.
У столиці — світлі лиця.
В селах — щирі люди.
Я за тебе, Батьківщино,
завжди горда буду!
НАЙРІДНІШІ ГОЛОСИ
«Дозвольте вас, бабусю,
колись намалювати.
У вас красиві очі
і руки вузлуваті!»
«Авжеж,— бабуся мовить,—
малюй, моя дитино!
Дивилась в небо довго —
та й маю очі сині.
Робила всю роботу —
та й руки вузлуваті,
Сідай тамо, навпроти,—
та й будем малювати!
Охоту, як роботу,
не можна відкладати».
Малює моя доня,
Позує моя мати.
Портрет — немов ікона
в кутку сільської хати.
ЙОРЖИК З ЙОРЖИКОМ ДРУЖИВ
Йоржик з йоржиком дружив —
йому ласти він купив.
Йоржики сміялися, йоржики раділи.
Йоржики ті ласти й разу не наділи.
Категорія: поезія