У Ясика-Карасика був собі кіт:

Не Мурлика, не Воркіт,

Не в чоботях — без чобіт...

Був сивенький кіт,

Кіт Хвостун, кіт-хвастун.

Невеличкий сам на зріст,

Але мав він довгий хвіст.

Як іде — хвостом дорогу мете:

Хвостуном його прозвали за те.

Дуже він хвостом пишався,

Задавався, вихвалявся:

— І пухнатий я, і сивий,

І хвостатий, і красивий!

Я — Хвостун! —

Всі прозвали задаваку,

Задаваку, вихваляку,—

кіт-хвастун.

Хвостуна любив наш Ясик,

Хвостуна жалів Карасик.

Наче в казці, котик жив:

Тепло спав і смачно їв...

Та мишей він не ловив.

А зате Хвостун пухнатий

Добре вмів байдикувати.

Кожен день, цілий день:

То сидить собі, як пень,

То лежить — відпочиває,

То обіда, то дрімає.

Розтовстів наш котик дуже —

До мишей йому байдуже!..

Якось Ясик з ним гуляв

І таке йому сказав:

— Тато мій в цеху працює,

Мама все господарює,

Я ходжу у перший клас...

Тільки ти без діла в нас.

Годі байдики вже бить:

Ти берись мишей ловить!

А Хвостун: — Мишей люблю! —

Мур-мур-мур!

Хочеш — зараз ізловлю! —

Мур-мур-мур!

Та прошу тебе одне —

Няв-няв-няв!

Ти в комору вкинь мене —

Няв-няв-няв!

Послухав наш Ясик таку його річ,

Узяв та й замкнув у коморі на ніч...

А на ранок, а на ранок

Ясик лиш ступив на ганок —

Кіт Хвостун йому навстріч:

— З добрим ранком, Ясику,

Ясику-Карасику, я трудився цілу ніч! —

Не дрімав, полював,

Двох мишей Упіймав!

Подивися — Двох!

Натомився — Ох!..—

Ясик мовить: — Молодчина! —

І коту погладив спину...

Загордився наш хвастун:

— Я похвалений Хвостун!..—

І з усіх котячих ніг

До гусей у двір побіг.

— Гей, ви, гуси-гелготухи!

Хто не чув — нехай послуха:

Я аж двох мишей зловив!

Похвалив мене наш Ясик,

Похвалив мене Карасик,

Ще й погладив, як хвалив.

Не простий вже я пустун —

Мур-мур-мур!

Я похвалений Хвостун —

Мур-мур-мур!

Насміялись гуси з нього:

— Га-га-га!

Ні, не чули ми такого —

Га-га-га!

Так зведеш ти всіх мишей нанівець.

Молодчина ти у нас, молодець!..       

А Хвостун ще дужче запишався,

До курей у курник він подався.

—  Гей, ви, кури-цокотухи!

Хто не чув — нехай послуха:

Я аж двох мишей зловив!

Похвалив мене наш Ясик,

Похвалив мене Карасик,

Ще й погладив, як хвалив.

Мене й гуси похвалили,

І тепер скажу я сміло:

Не простий вже я пустун —

Мур-мур-мур!

Я похвалений Хвостун —

Мур-мур-мур! —

Насміялись кури з нього:

—  Ко-ко-ко!

Ні, не чули ми такого —

Ко-ко-ко!

Так зведеш ти всіх мишей нанівець.

Молодчина ти у нас, молодець!

Підкрутив наш котик вуса:

«Ще й пташкам я похвалюся!»

І побіг він у садок

До пташок.

— Гей, ви, пташки-щебетухи!

Хто не чув — нехай послуха:

Я аж двох мишей зловив!

Похвалив мене наш Ясик,

Похвалив мене Карасик,

Ще й погладив, як хвалив.

Гуси й кури похвалили,

І тепер скажу я сміло:

Не простий вже я пустун —

Мур-мур-мур!

Я похвалений Хвостун —

Мур-мур-мур!

Солов’ї сміються з нього: —

Тьох-тьох-тьох!

Ні, не чули ми такого —

Тьох-тьох-тьох!

Так зведеш ти всіх мишей нанівець.

Молодчина ти у нас, молодець!..

Знали всі уже в селі:

І дорослі, і малі,

І шпаки, і горобці,

І сусідські три вівці...

Всі хитали головами:

— Ой-йо-йой!

От Хвостун у нас герой,

Так герой!..

А «герой» так запишався,

Запишався і зазнався,

Що коли повечоріло

І комору знов закрили,—

Він уже не полював,

А лежав і міркував:

«Не простий вже я пустун —

Мур-мур-мур!

Я похвалений Хвостун —

Мур-мур-мур!

Буду я відпочивать! —

Інші хай мишей їдять,

Бо мені це не пристало —

Я люблю ковбаску, сало»...

Потягнувсь він, позіхнув

І на ящику заснув...

Тишком-нишком

Вийшла мишка із нори.

В шкряботушки

Ніс і вушки догори.

Чує мишка, бачить мишка:

Кіт ліг спать...

— Треба трішки,— каже мишка,—

Зачекать.

Хай засне він, хай задасть він хропака,—

Отоді вже кіт узна, хто я така!

Та й майнула, та й шугнула до нори...

Опівнічної темненької пори

Тишком-нишком вийшли мишки:

Тридцять три! І тягли вони:

Нитки, і шпагат, і мотузки...

Хвостуна мерщій зв’язали,

Хвіст одгризли і забрали

До нори... Кепські справи у кота,

Бо позбувся він хвоста!..

Кіт проснувся вранці рано:

Що таке? Ніяк не встане!

Став пручатись — та дарма, —

Ой-йо-йой! Хвоста нема!..

Тут прибігла з хати Мати,

Вихваляку рятувати,

А за нею Ясик, Ясик-Карасик;

Розв’язали мотузки...

Кіт з комори навтіки!

Та спіткнувся і упав,

Ледве встав і почвалав...

Йде він, голову понурив...

Ну, а кури, ну, а кури,

Як побачили кота

Без хвоста,

Завели на всі лади:

— Куд-куди?

А за ними всі в селі:

І дорослі, і малі,

І шпаки, і горобці,

І сусідські три вівці:

—  Так і треба хвастуну,—

Щоб не зазнавався!

Так і треба Хвостуну —

Без хвоста зостався!