— Я зроблю це в понеділок!

— Так сказав собі Тодось.

Але взятися до діла

Щось охоти не знайшлось.

— Хай зроблю це у вівторок.

— Але знов серед забав,

Повних сміху, співомовок,

День немов у воду впав.

— Середа — гарніша днина!

Це пів тижня. Та — біда:

Не оглянувсь ще хлопчина,

Вже й минула середа.

— Ну, напевно, вже почну я

Цю роботу у четвер.

Але все, що не візьму я,

З рук летить. І що ж тепер?

— Може п'ятниця поможе?

Мушу конче вже почать.

Проминає тиждень. Боже!

Треба хутко поспішать!

— Ні, найліпше — це субота!

Вільний день і вільний час.

Та субота — не робота!

Весь порив чогось погас.

Ось прийшла й свята неділя.

Чи робити? Буде гріх!

І з того усього діла

В хлопця вийшов просто сміх!

Що порадити хлопчині?

Наш Тодосику! Ти знай —

Все зроби, що можеш нині,

А на завтра не лишай!