У зеленому ярочку,

Біля синього струмочка,

Раз зібралися звірята

Стали думати-гадати:

«Де найкраще в світі жити?»

Каже зайчик: — Знаменита

У лісочку нірка є,

Царство славнеє моє.

Нірка затишна, тепленька,

Мохом встелена м'якеньким.

Вовк за мною гнатись стане,

Скочу в нірку — не дістане.

Жаба квакнула сердито:

— Кажеш, нірка знаменита?

Твоя хатка, кожен знає,

Від біди, що пусте молоти.

Дім найкращий — це болото.

Взимку вас мороз лякає,

Влітку сонце припікає.

А мені в болоті дивнім,

І не жарко, і не зимно.

Засміявся горобець:

— Ну, і жаба, молодець!

Цвінь-цвірінь, всіх розсмішила,

Що болото розхвалила. А у стрісі

Дім найкращий, найлюбіший,

Найбагатший, найсмачніший.

Цвінь-цвірінь, завжди зернинку

Я знайду біля будинку.

Довго ще, мабуть, малята,

Сперечалися б звірята.

Та в цю пору до ярочка,

До чистенького струмочка

Сам лелека прилетів,

На траву шовкову сів.

І сказав усім лелека:

— Я не раз літав далеко

За високі сиві гори,

За широке синє море.

Там є, друзі, все, що хочеш.

Та я жити там не хочу.

Щовесни додому лину

В рідний край, на Україну.

Хоч гніздо моє стареньке.

Деревце під ним кривеньке.

Дім свій сам я збудував,

Сам по прутику складав.

На землі всій, добре знаю,

Дому кращого немає.