На весь світ сяє своєю красою наша дивовижна давня столиця — місто Київ. Якщо ти прогуляєшся на Старокиївську гору, то побачиш там руїни Десятинної церкви, яка до 1240 року велично здіймалася над дніпровськими схилами.

   У 1240 році на Київ напала орда хана Батия чисельністю понад 300 тисяч вояків. На захист столиці руських міст га­лицько-волинський князь Данило послав свого вірного по­братима — воєводу Дмитра з бойовою дружиною. Воєвода  скликав усіх киян, хто вмів тримати в руках зброю, бо проти такої армії навіть Європа не могла би встояти.

    Не один місяць монгольське військо долало спротив киян. Зрештою орда хана захопила Київ та зруйнувала Десятинну церкву, в якій ховалися останні оборонці міста. Воєвода Дмитро теж там був. Він стояв з мечем у руках і не вклонився хану Батию, як вимагали того вороги. Батий, вражений гідністю і силою останнього захисника Києва, дарував йому життя.

    Народні легенди розповідають, що з того часу навес­ні в Києві почали дзвонити дзвони Софійського собору, скликаючи людей підіймати з руїн своє величне місто.

     Герої не вмирають — їхня сила передається у спадок нащадкам, щоби завжди жив і творив на українській землі народ велетів і героїв.