цікаві факти про державні символи, держави Україна

про відомих українських жінок

В українській мові так само, як і в російській, слова побудовані з частинок: кореня, префікса (при­ставки), суфікса й закінчення (окончания).   Суфікс — це частина слова, що стоїть між коренем і закінченням та надає словам нового значення.   Суфікс може надавати словам нових відтінків у значенні, найчастіше пестливості (зірка — зіронька, мала — малесенька, дитина — дитиночка, баба — бабуся, хліб — хлібець) або згрубілості (вовк — вовчище,

    Зустрічає вівця козу з дитинчам та й каже: — О, яке гарне в тебе ягня. — Не ягня, а козеня, — поправляє коза. — А хіба не в усіх однаково діти називаються? — питає вівця. — Ні. У тебе — ягня, в мене — козеня, в гусочки — гусеня, в кішечки — кошеня... — О-о, я так і не вимовлю. А в корови — коровеня? — Ні-і, теля. — А в кобили — кобиленя? — Ні-і, лоша. — А в свині? — А в

В українській мові так само, як і в російській, слова побудовані з частинок: кореня, префікса (при­ставки), суфікса й закінчення (окончания).   Префікси стоять на початку основи й надають словам нового значення. Префікс — це частина слова, яка пишеться зі словом разом. Попросити пробачення — пробачатися. Сказати «добрий день» — привітатися. Сказати «до побачення» — попрощатися. Лити воду на квіти — підливати. Сказати

В українській мові під час зміни слова та при утворенні споріднених слів звуки і, відповідно, букви можуть змінюватися (чергуватися). Але це зовсім не значить, що корінь у таких словах став іншим.   Чергування голосних звуків — [і] чергується з [о] та [е]: [і] [о] [е] папір   папери стіл столи столик   лебідь   лебеді кінь коня   хід ходунок   дім домівка   літак льотчик летить сіль

   В однієї доброї, мудрої бабусі запитали: — Бабусю! Ти прожила таке важке життя, а душею залишилася молодшою за всіх нас. Чи є в тебе секрет? — Є, дорогенькі. Усе добре, що мені зробили, запи­сую у своєму серці, а все погане — на воді, яка спли­ває. Якби я робила навпаки, серце моє було б у страш­них рубцях, а так воно — рай запашний. Бог дав нам дві дорогоцінні здатності: згадувати й забувати. Коли нам роблять добро, вдячність вимагає пам'ятати

В українській мові, так само, як і в російській є слова, які називаються спорідненими (родственными), бо мають щось спільне в значенні. Найчастіше це спільне закладено в корені, який є спільною частиною споріднених слів, тому споріднені слова ще називають спільнокореневими.   Спільнокореневі слова: • рід, рідня (їх об'єднує те, що всі вони стосуються роду); • ліс, лісник, лісовий, пролі­сок (їх об'єднує те, що всі вони стосуються лісу); • сніг, сніговий, сніговик

В українській мові так само, як і в російській, слова побудовані з частинок: кореня, префікса (при­ставки), суфікса й закінчення (окончания).   Основа слова – це сукупність усіх частин, крім закінчення. Вона є незмінною, у ній міститься основне значення слова. Є слова, основа яких може складатися лише з кореня (ліс□), кореня і префікса (праліс□), кореня і суфікса (лісок□), префікса, кореня і суфікса (пролісок□).         

про переносне значення вислову "задирати носа"    

Люди, особливо письменники, часто вживають слова не в прямому значенні, а в переносному, тоб­то якість одного предмета переносять на інший за якоюсь ознакою.   Ось що значить пере­носне значення слів у нашій мові: • Наприклад, усі знають, що золо­то — дорогоцінний метал. Словосполучення золоті сережки означає, що сережки зроблені з золота. Це пряме значення слова золотий. А ось коли кажуть «золоті руки», «золоте серце», — то тут це слово

Однозначні слова — слова, що мають одне лексичне значення. Наприклад, слово годин­ник однозначне, адже воно означає лише прилад для вимірювання часу протягом доби.   Багатозначні слова — слова, що мають більше одного лексичного значення. Перше значення в тлумачних словниках пряме, решта — переносні. Переносне значення вторинне, воно виникає на основі прямого.   Слово йти багатозначне, бо має багато значень. 1. Ступаючи ногами, пересуватися,