Зустрічає вівця козу з дитинчам та й каже:

— О, яке гарне в тебе ягня.

— Не ягня, а козеня, — поправляє коза.

— А хіба не в усіх однаково діти називаються? — питає вівця.

— Ні. У тебе — ягня, в мене — козеня, в гусочки — гусеня, в кішечки — кошеня...

— О-о, я так і не вимовлю. А в корови — коровеня?

— Ні-і, теля.

— А в кобили — кобиленя?

— Ні-і, лоша.

— А в свині?

— А в свині — порося, у собачки — цуценя.

— От не збагну, як вони розрізняють, де хто. А для мене всі — ягнята.