Білці взимку ні мороз, ні вітер не страшні. Як закрутить хур­товина, негода — білка мерщій до свого гнізда поспішає.

   Гніздо у білки, як у птаха, влаштоване: з гілок, з сучків. Та так зроблене — ніби велика куля, кругле, а збоку — лазівка.

   Всередині гніздо сухою м'якою підстилкою вислане: затишно в ньому, тепло. Забереться білочка в гніздо, а щоб холодний вітер не завівав, ще й лазівку під­стилкою закриє. Потім згорнеться клубочком, пухнастим хвостиком прикриється і спить.

   А зовні льодяний вітер так і виє, так і несе дрібненький колючий сніг. Вщухне негода, білочка з гнізда вилізе, стріпнеться і пострибає з дерева на дерево — їжу собі добу­вати: де ялинову шишку зірве, де сухий гриб знайде, який сама влітку на сучку сушити залишила. Але головна їжа у білки ще з осені в комірці запасена — в дуплі старого дерева. Там у неї жолуді, і горіхи є — на всю зиму запасів вистачить.