ЛИСИЧКА І РАК (літературна казка Івана Франка)

Здибалася Лисичка з Раком. Стала собі, глядить на нього, як він помаленьку лізе, а далі давай над ним насміхатися.

— Ну, та й швидкий же ти, нема що мовити! Правдивий неборак! А скажи мені, Раче-небораче, чи то правда, що тебе раз у великодну п’ятницю по дріжджі посилали, а ти аж за рік у великодну суботу з дріжджами прийшов та й ті насеред хати розілляв?

— Може, коли й правда була, — каже Рак, — а тепер дуже на брехню подобає.

— Овва! Значить, ти тепер прудкіший зробився?

— Прудкіший чи не прудкіший, а тобі на кпини не здатний. Коли хочеш знати, який я прудкий, то давай побиймося об заклад, що я швидше від тебе до того корчика добіжу.

— Що? що? що? — дивувалася Лисичка. — Ти хотів би зо мною об заклад бігати?

— Не тілько побіжу, а ще й тобі о один скок випередки дам і швидше тебе при меті буду, — мовить Рак.

Побилися вони об заклад. Стала Лисичка о один скок поперед Рака, а Рак учепився їй кліщами за хвіст. Рушила Лисичка, біжить щодуху, аж курява здіймається. Добігла до мети та й кличе:

— А де ти, Раче?

Нічого не чути.

— Ну, Раче, де ти там? — ще раз кличе Лисичка та й обернулася хвостом до мети.

Отоді Рак пустився від її хвоста та й каже:

— Та осьде я! Давно вже жду на тебе аж троха поза мету забіг.

на русском языке

Повстречался Лисичке Рак. Остановилась Лиса, смо¬трит, как он медленно ползёт. И ну над ним насмехаться:

— Ох и быстрый же ты, нечего сказать! Настоящий Рак-бедняк! А ответь-ка мне, Рак-бедняк, правда ли, что тебя однажды за дрожжами послали, а ты через год с дрожжами пришёл да и те посреди хаты разлил?

— Может, когда-то и правда была, — отвечает Рак, — а теперь очень на враньё похоже.

— Вот это да! Выходит, ты теперь проворней стал?

— Проворней не проворней, а тебе насмехаться надо мной не позволю. Если хочешь знать, какой я быстрый, давай побьёмся об заклад, что я быстрей тебя вон до того пенька добегу.

— Что? Что? Что? — удивилась Лисичка. — Ты хотел бы со мной наперегонки побежать?

— И побегу! Да ты хоть на целый скок впереди ста¬новись, всё равно я быстрей тебя на месте буду, — молвил Рак.

Побились они об заклад. Стала Лисичка на один скок впереди Рака, а Рак уцепился клещами за её хвост. Рванулась Лисичка, бежит что есть мочи, пыль столбом. Добежала до пенька и ну звать:

— Где же ты, Рак?

Никто не отвечает.

— Ну, Рак, где ты там? — ещё раз окликнула Лиса и повернулась хвостом к пеньку.

— Да вот где я! Давно уже тебя жду, даже чуть за пенёк забежал.