Уночі була хурделиця. Намело кучугури снігу. Рано-вранці у школу йшло троє дітей — Юрко, Михайлик і Ніна. Всюди коло хат з'явилися люди. Відкидали лопатами сніг, прокладали доріжки.

     Ось хатина бабусі Марії. Вона живе одна-однісінька. Зупи­нилися діти біля бабусиного двору. Нікого не видно.

— Як же бабуся до криниці вийде? Снігу ж скільки, — сказав Юрко.

— Давайте протопчемо стежку від хати до криниці! — порадив Михайлик.

    Діти увійшли на бабусине подвір'я. Йшли по глибокому снігу. Від воріт до хати йти було дуже важко. А від хати до воріт — трохи легше. Пройшли раз, два, три рази. Протоптали стежку від воріт до хати і від хати до криниці.

     Спітнілі, стомлені, радісні діти йшли до школи. Вони думали: "Ось бабуся Марія вийшла з хати. Побачила стежку. Радіє"...