ДОПИТЛИВІ ЛОСІ (Дмитро Прилюк) оповідання

    Біля гирла Десни люди бачили, як два лосі перепливали Дніпро: ці тварини вміють гарно плавати.

    А на другий день одного з них стріли на території міської лікарні. Цей походив та й зник. А другий скубав у парку траву і роздивлявся, як по шосе мчать машини. Здавалося, усе було йому байдуже, окрім машин.

    На світанку підійшов він до вітрини магазину і злякано сахнувся: ще один лось іде, та прямо на нього.

     Але ж цікаво, що він там робить? Теж скубе траву?

     Підійшов знову, стукнув головою у скло. Воно розлетілося на скалки.

     Отже, зовсім не страшно. Звір переступив підвіконня, увійшов до магазину. Тут смачно і пахло хлібом.

     Підійшов, понюхав полиці. їжі нема. Не сподобалась одна залізна штуковина: зсунув її на підлогу. То були ваги...

    Скільки цікавою кругом! Ось двері, ручка | блискуча. Лось лизнув її, а тоді натис мордою. Двері відчинилися: далі була ще одна кімната.

    Звір переступив поріг, увійшов, і раптом двері відкинулись назад і клац — зачинилися. Ні назад, ні вперед. Що робити?

    Невдовзі збіглися до магазину люди.

    Страшно було підійти до роздратованого звіра.

    Лише пізно вночі вдалося накинути йому на голову петлю і мотузкою витягнути з магазину: впирався, бідолаха, не розумів, що з ним роблять.

     Тільки на волі, коли зняли мотузку, струсонув своїм важким тілом і чимдуж

помчав у ліс.

    Спасибі добрим людям, вони вибачили «допитливим» лосям. А трапляється, що невинні тварини зазнають від людей немало горя. Від лихих людей.

     Одного погожого дня їхав я мотоциклом з поля і на шляху стрівся з великим лосем. Той, не звертаючи уваги на гуркіт мотоцикла, понуро кульгав шляхом до села.

     Я зупинився. Лось ледь зупинився, підняв голову і благально глянув на мене. Дивлюсь, а на шиї в нього, уп'явшись у тіло, висить петля з товстого дроту. Кінець дроту волочиться по землі і б'є лося по ногах.

     «От бісові браконьєри, що натворили!» — обурився я. Спробував зняти петлю — еге, не подужав, вузол міцно отягнувся. Довелося їхати в ближнє село і кликати людей.

     Лось, видно, зрозумів, що тепер його врятують, і стояв на тому ж місці. Коли підійшли лісники, лось до них потягнувся, як до давніх знайомих: довірливо торкався рук губами, тихо форкав.

     Лісники перекусили дріт кусачками і зняли з велетня пастку. І одразу лісовий красень підняв свою мовби виточену голову, тупнув ногою раз, другий і гордовито подався до лісу.

    




Переглядів: 114
25.05.2022 -

Категорія: казка літературна

Коментарії до ДОПИТЛИВІ ЛОСІ (Дмитро Прилюк) оповідання:

Ім'я:*
E-Mail:
Питання: 2*2+2?
Відповідь:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера