Прудка коричнева ящірка вже поверталась додому, коли знову відчула небезпеку. Зупинилась, завмерла. По­переду стояв той самий хлопчисько в червоних тапочках, який мало не вловив її недавно. Ледве втекла.

    Хлопчисько теж завмер. Ще мить — і прожогом кинув­ся до неї. Але вхопити ящірку руками не так легко. І хлоп­чисько побіг за нею, намагаючись наступити на хвіст.

     Бідна ящірка відчайдушно звивалась між кущиками трави, пірнала під опале листя. Уже майже добігла була до якоїсь нірки коло пенька, та хлопчисько наступив-таки їй на хвоста. Ящірка востаннє напружила сили, смик­нулась і пірнула в нірку. Втекла, тільки без хвоста.

     Довго вона просиділа в нірці, все журилась: як тепер без хвоста з'явиться в лісі? І раптом згадала: недалеко живе кравець їжак. «Піду до нього, я ж його колись від лисиці врятувала. Хай тепер мені за це хвоста пришиє».

    Так і зробила, побігла. Ось і їжачкова хата.

— Доброго ранку, любий сусіде.

— Добридень, ящірко, — мовив їжак. — Кажи, з чим прийшла.

— Лихо в мене. Якийсь поганий хлопчисько хвіст одірвав.

    Їжак насунув на ніс окуляри, оглянув ящірку.

— Що ж, — заспокоїв її лісовий кравець, — хвіст при­шити можна.

— Невже? — зраділа ящірка.

— Аби тільки був цілий.

— Так я зараз його принесу, — і побігла по свій загу­блений хвіст.

    Шукала, шукала на галявині, а хвіст наче крізь землю провалився. Ніде нема!

    Прибігла знову до їжака, плаче:

— Не знайшла. Що ж мені тепер робити, їжаче?

    Подумав їжак, каже:

— Недавно мені ведмідь розповідав, що нібито хтось бачив у лісі такий хвіст.

— Ой любий їжаченьку, сходи до ведмедя! Вік тобі вдячна буду. Хай тобі миші самі в рот стрибають, — поба­жала ящірка.

— Добре, добре, — засопів їжак. — Зроблю вже тобі таку ласку.

    Задріботів їжак до ведмедя, притупцяв. Питає про ящірчин хвіст. Згодився ведмідь сказати, хто йому про це розповідав. Тільки з умовою: хай їжак спершу залатає йо­го шкуру. Геть увесь бік обдер, коли по мед лазив.

    Почав їжак зашивати ведмедеві шкуру. Шив, шив — ниток не вистачило.  Побіг додому, приніс. Шив, шив — знову не вистачає. Довелося в сусіда, такого ж кравця, позичати. Нарешті залатав клишоногого.

— Від борсука чув, — каже ведмідь. — Це він нібито десь у лісі бачив ящірчин хвіст.

    Никав, никав по лісі їжак, нарешті здибав борсука. Розказав усе.

— Сам я не бачив хвоста, — старий борсук задумливо покрутив довгого сивого вуса, — то мені заєць розповідав про нього.

    Пішов їжак до зайця. А де того косого знайдеш? Гасає собі цілий день по лісу, радий, що прудкі ноги має. Довго шукав його їжак. Ще тиждень минув, поки знайшов аж за селом, на городі.

— Ящірчин хвіст? — перепитав заєць. — Бачив ко­лись, тільки забув, де саме.

— От тобі лихо! — скрушно мовив їжак. — Ну згадай, друже, я тобі за це добру шубу на зиму пошию. В боргу я перед ящіркою: від лисиці колись допомогла врятува­тись, попередила, і я ледь устиг згорнутись у клубок. Му­шу тепер віддячити. Ну, то як?

— Гаразд, — урешті погодився заєць. — Іди додому і починай шити, а я тим часом пошукаю в лісі той хвіст.

    Почалапав їжак додому стомлений, але веселий. І відра­зу взявся до роботи. Гарна шубка вийшла — біла, пухна­ста, тепла!

    А тут заєць з ящірчиним хвостом надоспів.

— Шкода тільки, що не коричневий, а зелений, — ка­же. — Проте, якщо не сподобається, пофарбувати можна.

    Побіг радий їжак до ящірки.

— Дивись, — гукає їй ще здаля, — який гарний хвіст я тобі дістав!

    Підповзла ящірка, поглянула на хвіст.

— А навіщо мені другий? — каже.

— Як другий? — здивувався їжак. — Тобі ж хлопчись­ко відірвав хвоста.

— Ну то й що? Не було хвоста, а тепер є. Правда, неве­личкий, але свій. Сам виріс.

— Невже? — здивувався їжак.

    Уважно обдивився ящірчин хвіст. Ніде ні шва, ні ни­точки — справді виріс.

— То чого ж ти мені голову морочила? — затупав на неї їжак. — Я всі ноги пооббивав, стільки часу змарнував!

— Та я ж не знала, що він знову відросте, — виправду­валась ящірка.

    Але їжак і слухати її не хотів: форкнув сердито і подав­ся геть. Ой, як образився!

    Не потрапляй йому тепер на очі, ящірко: лихо буде!