ЇЖАЧОК БУЛЬ – ШКОЛЯР (Маргарита Сурженко) літературна казка

   Їжачок Буль із раннього дитинства мріяв про шко­лу. Багато його друзів уже ходили туди. Часто вони розповідали веселі історії, що траплялися з ними під час занять. Школа здавалася Булю радісною за­хопливою пригодою. Йому хотілося якомога швидше стати учнем.

    І ось такий день настав. Буль був на сьомому небі від щастя.

    Уранці він поспішив до школи. Тут усе для нього було новим і незвичним, але Буль зовсім не боявся.

    Він був в очікуванні цікавих пригод і веселих історій. Але, зайшовши в клас, він побачив зовсім незнайомих звіряток, які спокійно сиділи за партами. Їжачок трішки захвилювався, однак чекав, що до класу зайде вчителька і почнуться веселощі.

    Яким же було його здивування, коли вчителька замість смішних історій почала пояснювати, як у шко­лі потрібно поводитися. Учні повинні уважно слухати, вчитися читати, писати, лічити і малювати.

    Це не дуже сподобалося Булю. А коли всі зві­рята почали виконувати завдання, то він і зовсім розгубився. У маленького їжачка погано виходило, і він дуже боявся, що вчителька буде його сварити. Крім того, Буль не до кінця зрозумів завдання, а перепитати соромився.

     Після уроків їжачок повертався додому засмуче­ним і наляканим. Школа виявилася зовсім не такою, як уявлялося. За вечерею він майже не розмовляв і дуже рано пішов спати.

***

         Уранці Буль прокинувся у сльозах.

— Я не хочу йти до школи! — плакав їжачок, ди­вуючи маму.

— Чому, Булю? Хіба тобі не цікаво отримувати нові знання і знайомитися з новими друзями?

— Ні, там зовсім не цікаво, а страшно. Я хочу залишатися вдома, гратися і читати веселі розповіді для дітей про школу.

    На цих словах їжачок запнувся. Адже справді, та­кі історії були його улюбленими. Він так мріяв про школу, а тепер боїться її. Малюк устромився носом у подушку і заплакав. Але його мама все зрозуміла: їжачок боявся не школи, а нового способу життя1.

— Любий, не потрібно плакати. Боятися нового і невідомого цілком природно. Навіть дорослі почува­ються ніяково2, потрапляючи в незвичні, нові умови.

    Почувши це, Буль трохи заспокоївся:

— Мене не будуть сварити за те, що у мене не все виходить?

— Звичайно, ні. Помилятися може кожен. Для цього ти й пішов до школи, щоб учитися. Не бійся запитувати про все, що тобі не зрозуміло, і в тебе обов'язково все вийде!

— А якщо я принесу погану оцінку, ти не переста­неш мене любити?

— Звісно, що ні! Адже ми з татом любимо тебе не за якісь заслуги, а просто за те, що ти наш синок. До того ж візьми до уваги, що головне у школі — не оцінки, а нові знання та досвід! А ще там ти змо­жеш знайти нових друзів!

    Буль дуже зрадів розмові з мамою, знову за­хотів іти до школи, але про всяк випадок вирішив уточнити:

— А бігати і стрибати зовсім-зовсім не можна, так?

Мама усміхнулася:

— Можна, але тільки на перервах. А на заняттях потрібно бути уважним, щоб не проґавити нічого цікавого.

 

1. Новий спосіб життя — щось невідоме, незвичне.

2. Ніяково — незручно.

   




Переглядів: 1476
26.07.2022 -

Категорія: казка літературна

Коментарії до ЇЖАЧОК БУЛЬ – ШКОЛЯР (Маргарита Сурженко) літературна казка:

Ім'я:*
E-Mail:
Питання: 2*2+2?
Відповідь:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера