СОНЦЕ, СОНЕЧКО ТА СОНЯШНИК (Ірина Прокопенко) літературна казка

    Починався літній день. На листі дерев перелива­лися всіма барвами веселки крапельки роси. Спі­вали птахи, тягнулися квіти до Сонця, а над ними басовито гудів Джміль:

— Ж-ж-жарко...

    Йому і справді було жарко.

— Ж-ж-жорстоке Сонце, ж-ж-жорстоке.

    Почуло Сонце та й каже:

— Кожен день я проміння на землю посилаю, щоб черешні скоріше дозрівали, щоб пташки спі­вали, щоб діти смаглявими ставали, а він... він мене жорстоким назвав.

     Образилося Сонце та й сховалося за хмарку. Похмуро на світі стало, квіти пелюстки згорнули, птахи замовкли, мурахи входи та виходи своїх до­мівок закривати почали.

— Що робити? Що робити? Як без Сонечка нам жити? — зашепотіли дерева.

— Я тут, ось я, — сказав хтось тоненьким голос­ком, і всі побачили маленького червонокрилого жучка, якого і справді звали Сонечком.

— А ти можеш землю зігрівати? — спитали Де­рева.

— Ні.

— А зробити так, щоб черешні доспіли? І щоб діти засмагли?

— Ні, не мо-жу... — зітхнуло Сонечко. — Я тільки попелиць знищую, черв'яків, кліщиків павутинних та інших дрібних шкідників.

— І за це тобі, Сонечко, спасибі, — вклонилися Дерева і знов зашепотіли: — Що робити? Що ро­бити? Як без Сонечка жити?

— Може, я зумію вам допомогти? — запитав Со­няшник. Він теж був на Сонце схожий: кругла голівка у жовтогарячих променях.

— А ти можеш землю зігрівати? Зробити так, щоб черешні поспіли та діти засмагли?

— Я теж всього цього не вмію, — тихо промовив Соняшник, — я тільки насінням людей годую.

— Це добра справа. І за це тобі дякуємо, — від­повіли Дерева.

А Джміль знову гуде і гуде.

— Ж-ж-жаль, квіти пелюстки згорнули, ж-ж-жаль.

— Жаль! — обурилися Дерева. — А хто Сонце образив, хто його жорстоким назвав? Все ти, все ти, Джмелю!

    Вони так розхвилювалися, так розгойдалися, аж вітер здійнявся. Злякався Джміль, почав у Сонця пробачення просити:

— Ж-ж-жити без тебе не можна, пробач мені, пробач!!!

    Виглянуло Сонце з-за хмарки, усміхнулося при­вітно. Зраділи дерева, пташки защебетали, квіточки розкрилися, а джміль над ними гудів:

— Ж-ж-жарко.. , але не дуже, не дуже...

    




Переглядів: 310
12.08.2022 -

Категорія: казка літературна

Коментарії до СОНЦЕ, СОНЕЧКО ТА СОНЯШНИК (Ірина Прокопенко) літературна казка:

Ім'я:*
E-Mail:
Питання: 2*2+2?
Відповідь:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера