СОНЦЕ, СОНЕЧКО ТА СОНЯШНИК (Ірина Прокопенко) літературна казка
Починався літній день. На листі дерев переливалися всіма барвами веселки крапельки роси. Співали птахи, тягнулися квіти до Сонця, а над ними басовито гудів Джміль:
— Ж-ж-жарко...
Йому і справді було жарко.
— Ж-ж-жорстоке Сонце, ж-ж-жорстоке.
Почуло Сонце та й каже:
— Кожен день я проміння на землю посилаю, щоб черешні скоріше дозрівали, щоб пташки співали, щоб діти смаглявими ставали, а він... він мене жорстоким назвав.
Образилося Сонце та й сховалося за хмарку. Похмуро на світі стало, квіти пелюстки згорнули, птахи замовкли, мурахи входи та виходи своїх домівок закривати почали.
— Що робити? Що робити? Як без Сонечка нам жити? — зашепотіли дерева.
— Я тут, ось я, — сказав хтось тоненьким голоском, і всі побачили маленького червонокрилого жучка, якого і справді звали Сонечком.
— А ти можеш землю зігрівати? — спитали Дерева.
— Ні.
— А зробити так, щоб черешні доспіли? І щоб діти засмагли?
— Ні, не мо-жу... — зітхнуло Сонечко. — Я тільки попелиць знищую, черв'яків, кліщиків павутинних та інших дрібних шкідників.
— І за це тобі, Сонечко, спасибі, — вклонилися Дерева і знов зашепотіли: — Що робити? Що робити? Як без Сонечка жити?
— Може, я зумію вам допомогти? — запитав Соняшник. Він теж був на Сонце схожий: кругла голівка у жовтогарячих променях.
— А ти можеш землю зігрівати? Зробити так, щоб черешні поспіли та діти засмагли?
— Я теж всього цього не вмію, — тихо промовив Соняшник, — я тільки насінням людей годую.
— Це добра справа. І за це тобі дякуємо, — відповіли Дерева.
А Джміль знову гуде і гуде.
— Ж-ж-жаль, квіти пелюстки згорнули, ж-ж-жаль.
— Жаль! — обурилися Дерева. — А хто Сонце образив, хто його жорстоким назвав? Все ти, все ти, Джмелю!
Вони так розхвилювалися, так розгойдалися, аж вітер здійнявся. Злякався Джміль, почав у Сонця пробачення просити:
— Ж-ж-жити без тебе не можна, пробач мені, пробач!!!
Виглянуло Сонце з-за хмарки, усміхнулося привітно. Зраділи дерева, пташки защебетали, квіточки розкрилися, а джміль над ними гудів:
— Ж-ж-жарко.. , але не дуже, не дуже...
Категорія: казка літературна