ПРО КОМАРИКА ЗЮЗЮ (Всеволод Нестайко) літературна казка

    Жив на світi комарик Зюзя. Звичайнісінький собі комарик-дошколярик. Але дуже непосидючий і неслухняний.
    Всі комарики-дошколярики в комариному дитсадку слухаються виховательку Комарію Комарівну, не пустують, не бешкетують. А Зюзя слухатись не хоче й тільки дзижчить зухвало:
— Я с-сам вс-се з-знаю! I вз-загалі, дуж-же с-слухняні нічого в ж-житті не дос-сягають. А дос-сягають с-саме нес-слухняні!
    Це так його знайомий хуліган Трутень із сусіднього вулика навчив…
    Одного разу полетів комариний дитсадок на прогулянку до лісу. Летять гар-ненько парами. Комарія Комарівна попереду. Весь час озирається і научає:
— Будьте, дітки, обережні! Не розлітайтеся! В лісі стільки всякої небезпеки…
    А Зюзя, що летів, як завжди, позаду, без пари, на ті слова – аніякісінької уваги!
— Я с-сам вс-се з-знаю! – І гайнув між кущів.
    Та раптом – тиць у щось! І – приліпився. Хотів одліпитись, але ще більше заплутався. Ой леле! Та це ж павутиння. Його павук Павуло Павулович між кущами напнув – на поживу чатує. Побачив він Зюзю, лапки радісно потер, захихикав:
— Хи-хи-хи! Попався! Дрібнота, правда, але на закуску для апетиту згодиться.
    І вже йде, на павутинні погойдуючись, до Зюзі.
— Ой-ой! – закричав Зюзя. – Рятуйте!
     Але Комарія Комарівна з дитсадком далеченько одлетіли, не чують.
     Плаче Зюзя, репетує. А павук Павуло Павулович усе ближче та ближче…
     Аж тут Комарія Комарівна обернулася:
— Де Зюзя?!
     Комарики-дошколярики на всі боки роззираються. Нема неслуха. Зник, як булька на воді. Повернули вони щодуху назад.
     А павук уже лапу до Зюзі простягає.
— Ой-ой-ой! – відчайдушне заволав Зюзя. – Пропадаю!
     Почула Комарія Комарівна. Почули комарики-дошколярики. Почули та вже й побачили.
— Не підлітайте, дітки, близько! Це небезпечно! Я сама! – загукала Комарія Комарівна і мерщій до Зюзі. Схопила за крильця, тягне щосили. Та не може його з липкого павутиння вирвати.
     А павук наближається й наближається. Радий, задоволений!
— Зараз і вихователькою, і всім дитсадком пообідаю! Хи-хи-хи!
— Хлопчики й дівчатка! – вигукнув тут найслухняніший комарик Макарик. – Нумо всі гуртом! За лапки берімося швидше!
     Взялися всі комарики-дошколярики за лапки, Макарик за виховательку вчепився. Та як смикнуть!
     Вирвали Зюзю з павутиння.
     Павучисько тільки щелепами клацнув з досади…
      Тепер Зюзя не пустує, не бешкетує, у парі з комариком Макариком літає і міцно його за лапку тримає.

 




Переглядів: 326
6.12.2022 -

Категорія: казка літературна

Коментарії до ПРО КОМАРИКА ЗЮЗЮ (Всеволод Нестайко) літературна казка:

Ім'я:*
E-Mail:
Питання: 2*2+2?
Відповідь:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера