ПАСТУХ-ЖАРТІВНИК (байка Езопа)
Колись та десь був собі пастух, пас у горах вівці.
Одного дня він геть знудився біля овець і йому схотілося вигадати якусь забавку. Думав, думав – і надумав. Став на великий камінь і закричав:
— Вовки! Вовки! Рятуйте!
Почули його інші пастухи та кинулись щодуху на крик.
— Де вони? – спитали в хлопця.
— Хто? – здивувався пастух, що сидів собі спокійно на камені.
— Та вовки ж! Де ти їх бачив? Кажи швидше!
Але пастух зареготав:
— Ха, ха, ха! Ха, ха, ха! Невже ви й справді повірили, що вовки? То ж я хотів тільки налякати вас та пожартувать!
— Добрий мені жарт! – гнівно промовив один пастух.
— Батогом би тебе почастувати, щоб сам так побігав! — докинув другий.
І пастухи подалися до своїх овець.
А хлопець дуже тішився зі своєї витівки і сміявся з недотеп.
— Пождіть трохи – я ще з вами пожартую. Вдалося раз, то вдасться й вдруге.
І справді за кілька днів хлопець, пасучи вівці, знову закричав:
— Вовки! Вовки! Рятуйте!
Пастухи зачули крик та й кажуть один одному:
— Може, він знову жартує?
— А коли ні?
— Ну, то біжімо!
І щосили кинулись бігти. А, прибігши, побачили – хлопець заходиться сміхом.
Пастухи розгнівалися не на жарт , але нічого не сказали й мовчки повернулися до своїх овець.
Минув якийсь час. Одного разу сидів пастух під деревом біля багаття й раптом, глянувши на отару, завмер із жаху.
Величезний вовцюга, вишкіривши зуби, мчав просто на овець.
— Вовк! Вовк! Рятуйте! — закричав він.
А пастухи, зачувши крик, засміялися:
— Чуєте цього брехуна?
— Знову жартує, але нема дурних.
А пастух не вгавав:
— Вовк! Рятуйте! Справді вовк! Мерщій біжіть, бо овець пороздирає!
Ніхто не поспішив хлопцеві на допомогу. А вовк роздер кілька овець та й зник у лісі.
Відтоді пастух затямив: коли хочеш, аби тобі вірили, — ніколи не кажи неправди.
18.07.2021 -
Категорія: казка народна