МИ З ГРИЦЬКОМ — ДРУЗІ (Андрій М'ястківський) оповідання
Із-за паркана дивиться соняшник. Золотою квіткою через паркан перехилився. А поряд із соняшником Гриць. Він теж як розквітлий соняшник під сонцем. Личко світле, чубчик золотавий. Гриць хоче побачити, що робиться по цей бік. А що тут робиться? Несу кролятам трави на сніданок. Вони так гарно снідають. Кожне по травиночці в зубки — хрум-хрум... А двоє сіло на порозі хлівчика, вмиваються перед сніданком. Лапками поза вухами, по мордочці...
— Перелазь через паркан, — кажу Грицеві, — побачиш зблизька.
Не встиг я оком змигнути, як Гриць уже тут. Нудно хлопчикові, у дитячий садок не ходить, його дома бабуся бавить. Подивився він на кролят зблизька та й каже:
— Я теж їм трави приніс би...
— Принеси, — кажу.
Побіг він у садок — і вже несе оберемочок травиці. Віддав кролятам, став дивитись, як вони снідають.
Жаль мені Гриця, що не ходить у дитячий садок. Хочу, щоб він не нудьгував, то й кажу малому:
— Візьми собі, Грицику, оцих двоє, що вмивалися, матимеш кому траву носити.
— Задаром даєш? — недовірливо дивиться Гриць.
— Авжеж. Клітку їм змайструємо, бо хлівчика у вас нема.
— А я тобі... А я тобі... — задумується Гриць — не знає, що дасть мені за кролят.
— А ти будеш мені другом! — кладу йому руку на плече.
— Як це я буду твоїм другом?
— Будемо в неділю до річки ходити, купатися.
— І до лісу по гриби! — тішиться Гриць.
— І до лісу.
— Це так бути другом? — дивиться на мене хлопчик, тримаючи на руках двоє кролят.
— Не тільки на річку та в ліс...
— А куди ж іще?
— Усюди, — кажу Грицькові, — навіть у дитячий садок підеш зі мною.
Тепер ми з Грицьком — друзі.
Категорія: казка літературна