СНІГ І ЗАЄЦЬ українська народна казка

   Каже сніг зайцеві:

— Чогось мені голова заболіла.

— Мабуть, ти танеш, тим тобі й голова заболіла, — сказав заєць. Сів на пеньок і гірко заплакав. — Шкода, шкода мені тебе, сніженьку. Я все по снігу бігав, круглі ямки робив. Від лисиці, від вовка, від мисливця в сніг за­ривався, ховався. Як я тепер без тебе житиму? Піду до господаря лісу, проситиму, хай він тебе, сніженьку, збе­реже для мене.

    Та й став заєць плакати, господаря лісу просити. А сонце вже високо ходить, добре припікає. Сніг тане, з гір потоками біжить. Почув зайця господар лісу. Прохан­ня його вислухав та й каже:

— З сонцем змагатись не берусь, снігу зберегти не мо­жу. Зате кожушок твій білий зміню на сіренький. Буде тобі влітку легко ховатись між сухого листу, кущів та трави. Ніхто тебе не побачить.

    Зрадів заєць. Та з того часу щоразу й міняє зимовий кожушок на літній.

 




Переглядів: 364
8.10.2022 -

Категорія: казка народна

Коментарії до СНІГ І ЗАЄЦЬ українська народна казка:

Ім'я:*
E-Mail:
Питання: 2*2+2?
Відповідь:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера