Раз поїхав один цар із царицею та донькою прогуляти­ся по морю. Аж тут знялася буря. І занесла вона їх у да­леку чужу країну. Не знаючи жодного ремесла, мусив цар найнятися чабаном.

    Так минуло кілька років. Царева донька підросла. Ста­ла царева донька надзвичайно гарна. Одного разу син царя тієї держави побачив цареву доньку. І сказав син царя тієї держави своїм батькам, що одружиться тільки з чабановою донькою.

    Батько й мати, усі вельможі стали вони відмовляти, щоб не соромив себе та  їх. Як йому, царському сино­ві, узяти чабанову доньку, коли є стільки царівен і королі­вен! Але все марно. Він правив своєї:

— Тільки її, її єдину!

     Побачивши, що немає ради, цар послав свого мініст­ра до чабана посватати його дочку за свого сина. Але чабан йому відмовив. Сказав, щоб царевич навчився якогось ремесла. І доки він не навчиться, не віддасть своєї доньки.

     Навчився царевич плести кошики.

     Тоді й розказав цар їм, хто він такий і як сюди потра­пив. Молодим справили бучне весілля. А цар повернувся у свою державу.