Був собі у царя син-одинак, та надумав він женитися. Став шукати собі наречену, але жодна дівчина йому до серця не припадає.

    Якось прийшов він на ярмарок, а там дівчина віники продає. Та така гарна, що царський син відразу до неї посватався. Як цар не відмовляв сина, що негоже йому брати дівчину з такого бідного роду, все даремно. А та дівчина і каже царському синові:

— Навчися якогось ремесла, то піду за тебе.

— Нащо мені ремесло? Я — царський син.

— Як не навчишся ремесла, то я за тебе не піду.

    Пішов хлопець шукати собі ремесла. На коваля два роки треба вчитися — забагато, до шевця — два роки. А до кравця пішов і за півроку навчився усього. Та й оженився. Сам цар здивувався, коли побачив, яка гарна його невістка.

     За якийсь час цар помер, і знайшлися такі, що ви­гнали його сина з престолу. І зосталися вони ні з чим.

     Але той царевич умів шити. Та став він кравцем, по­чав заробляти на сім'ю — і зажили собі добре.