Вода лилася з крана невпинною цівкою.

— Хто це тут порядкував? — суворо запитала Ніна.

— То я руки мив, — почервонів Микола.

— А кран чого не закрутив?

— А хіба що? Вода ледь-ледь цідиться.

— Ледь-ледь, — а кухлик за хвилину повний. До вечора ціле озеро натекло.

Де не взявся Гавчик. Він облизнувся, бо дуже хотілося пити. Микола вилив воду з кухлика в мисочку. І Гавчик, помахуючи хвостом, заходився пити.

    Тим часом кухлик наповнився знову. Миколка полив на підвіконні квіти. Листочки примули розправились і посвіжішали.

— Усім, усім потрібна вода, — сказала повчально Ніна. — І людям, і птахам, і тваринам, і рослинам. І заводи, й фабрики без води не працюватимуть.

— Я все зрозумів, — сказав Микола й міцно закрутив кран, щоб води даремно не витекло ні краплини.