Марічка й Тетянка — рідні сестри. Тільки Марічка — старша, до школи ходить, аж у другий клас. Тому й повчає шестирічну Тетянку, як чемно поводитися. Тетянка часом дослухається до порад, а часом — ні.

     Якось пішли вони до озера. Тетянка взяла дов­железну палицю та й заходилася по воді плескати. Цікаво їй спостерігати, як на всі боки розлітається ряска та колами розходяться хвильки. — Тетянко, ти велику шкоду робиш, зауважила Марічка.

— Не вигадуй! Яка може бути шкода з того, що вода гойдається?

— Ти нищиш ряску, а там живуть різні водяні істоти.

— Де вони, ці твої істоти? — недо­вірливо спитала Тетянка, відкинула палицю, присіла і зачерпнула при­горщею скаламучену воду.

     Вода поволі скапувала між долоньками. І Тетянка раптом побачила малесенького равлика, що вчепився до корінчика рясочки. І якогось черв'ячка — він три­вожно звивався, відчуваючи, що лишається без води. І кілька ікриночок на зеленому клубочку моху.

— Бачиш, Тетянко, — дорікнула Марічка, — у тво­їх долоньках справжнє диво — жива природа. І зараз через твою необачність вона може загинути.

     Тетянка обережно присіла, опустила долоньки у воду й легенько розвела їх. Вона була добра дівчин­ка. І їй зовсім не хотілося руйнувати живу природу.